| WARNING | Дата: Неділя, 09.06.2013, 22:26 | Повідомлення # 1 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| Методист П.С.Лейбенгруб виходячи із принципу особливостей учбової діяльності вчителі і учнів на уроках історії створив свою класифікацію методів навчання. В її основі лежить засіб або джерело пізнання історичної дійсності. Отже, на думку П.С.Лейбенгуба методи вивчення історії поділяються на: 1) метод розповіді і шкільної лекції вчителя; 2) метод бесіди; 3) метод наочності; 4) метод роботи з підручником; 5) метод роботи з історичним документом; 6) метод використання у навчанні художньої літератури; 7) активні методи вивчення історії. Зазначені методи у працях ряду методистів трактуються як методичні прийоми учбової діяльності. Незалежно від позиції методиста, розповідь і лекція вчителя – це систематичний і активний виклад вчителем учбового матеріалу. Джерелом пізнання у даному випадку є живе слово вчителя, який відтворює перед учнями цілісні картини історичного минулого. Важливість цього методу диктується тим, що принципи навчання вимагають, щоб перед учнями в логічній послідовності розкривались хід історичного розвитку людського суспільства, система основних понять і фактів у їх причинно-наслідкових зв`язках і закономірностях. В процесі розповіді і лекції вчитель не лише викладає історичні події, а й пояснює основні факти і явища, підводить учнів до засвоєння найважливіших історичних понять.
Суть інтерактивного навчання
Інтерактивне навчання — це діалогове навчання, яке
заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.
Воно передбачає:
·
постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу —
учасників процесу навчання;
·
вирішення загальних, але значущих для кожного
учасника завдань, проблем;
·
рівноправність учителя й учнів як суб'єктів
навчального процесу.
Класифікація інтерактивних методів навчання
В основу класифікації інтерактивних
методів навчання науковцями покладені ті чи інші ознаки цих методів.
Так, М. Кларін класифікує
інтерактивні методи навчання за принципом активності:
·
фізична (зміна робочого місця, виконання
записів, малювання тощо);
·
соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);
·
пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).
О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного
навчання у чотири групи, залежно від мети
уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
·
кооперативне навчання (робота в парах, трійках,
карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);
·
колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи — вчуся», «ажурна
пилка» та ін.);
·
ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра,
драматизація та ін.);
·
опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію»,
«дискусія» тощо).
М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних
методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія — діалог.
Дослідниця визначає
наступні інтерактивні методи навчання:
·
інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра»,
«Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені
подобається...», «Іменні жетони»);
·
пізнавальні («Від А до Я»);
·
мотиваційні («Мої очікування», «Лист до
самого себе», «Самооцінка», «Інтерв'ю»);
·
регулятивні («Виробимо правила»).
|
| |
| |
Головна 
