WARNING | Дата: Неділя, 09.06.2013, 22:26 | Повідомлення # 1 |
Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| Методист П.С.Лейбенгруб виходячи із принципу особливостей учбової діяльності вчителі і учнів на уроках історії створив свою класифікацію методів навчання. В її основі лежить засіб або джерело пізнання історичної дійсності. Отже, на думку П.С.Лейбенгуба методи вивчення історії поділяються на: 1) метод розповіді і шкільної лекції вчителя; 2) метод бесіди; 3) метод наочності; 4) метод роботи з підручником; 5) метод роботи з історичним документом; 6) метод використання у навчанні художньої літератури; 7) активні методи вивчення історії. Зазначені методи у працях ряду методистів трактуються як методичні прийоми учбової діяльності. Незалежно від позиції методиста, розповідь і лекція вчителя – це систематичний і активний виклад вчителем учбового матеріалу. Джерелом пізнання у даному випадку є живе слово вчителя, який відтворює перед учнями цілісні картини історичного минулого. Важливість цього методу диктується тим, що принципи навчання вимагають, щоб перед учнями в логічній послідовності розкривались хід історичного розвитку людського суспільства, система основних понять і фактів у їх причинно-наслідкових зв`язках і закономірностях. В процесі розповіді і лекції вчитель не лише викладає історичні події, а й пояснює основні факти і явища, підводить учнів до засвоєння найважливіших історичних понять.
Суть інтерактивного навчання
Інтерактивне навчання — це діалогове навчання, яке заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.
Воно передбачає:
· постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу — учасників процесу навчання;
· вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань, проблем;
· рівноправність учителя й учнів як суб'єктів навчального процесу.
Класифікація інтерактивних методів навчання
В основу класифікації інтерактивних методів навчання науковцями покладені ті чи інші ознаки цих методів.
Так, М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності:
· фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо);
· соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);
· пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).
О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
· кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);
· колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи — вчуся», «ажурна пилка» та ін.);
· ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драматизація та ін.);
· опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія» тощо).
М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія — діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання:
· інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»);
· пізнавальні («Від А до Я»);
· мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Самооцінка», «Інтерв'ю»);
· регулятивні («Виробимо правила»).
|
|
| |