На президентських виборах 1968 р. перемогу одержали республіканці. Президентом став Річард Ніксон (1913-1994). Вже в перші роки правління республіканців США були вражені економічною кризою. Особливістю цієї циклічної кризи перевиробництва (1969-1970 рр.) було, те що скорочення виробництва і збільшення безробіття супроводжувались підвищенням цін це явище отримало назву інфляція). Наприкінці 60-х років почались енергетичні труднощі, які вилились в 1973 р. в енергетичну кризу, яка поглибила попередню перевиробництва. Це відразу призвело до нового падіння виробництва, зростання безробіття, значного підвищення цін. Все це змусило республіканців відмовитись від політики неоконсерватизму, яку вони проголосили, і вдатися до активного використання методів державного регулювання економіки. Для подолання економічних труднощів було розроблено програму заходів, які дістали назву "нова економічна політика". Наслідком проведення цієї політики стало ширше державне регулювання. Вперше в мирний час було введено контроль за цінами. Непомірно зросли державні витрати на соціальні програми. Але всі ці заходи виявились малоефективними. У 1973-1974 рр. США вразила і політична криза, яка виявила всі недоліки американської політичної системи і державного апарату. 17 червня 1972 р. під час передвиборчої кампанії до штаб-квартири демократичної партії в готелі "Уотергейт" забрались їхні політичні конкуренти, аби встановити підслуховуючу апаратуру. Вони були виявлені і заарештовані. Виник грандіозний "Уотергейтський скандал". У результаті розслідування президент Ніксон змушений був у 1974 р. піти у відставку. Одночасно було ухвалено рішення про введення державної системи фінансування виборів президента. Місце Ніксона зайняв віце-президент Джеральд Форд (1974-1976 рр.). Адміністрація Ніксона проголосила "нову економічну політику", що включала майже надзвичайні заходи щодо заморожування зарплати, цін і відсотка на 90 днів з 15 серпня 1971 р., а потім протягом всього 1972 р жорстке їх регулювання в особі трьох створених відомств - Ради за вартістю життя , Комісії з цінами та Комітету по виплатах. Лунали голоси за і проти такої надзвичайлівки, проте іншого дієвого знаряддя проти інфляції, ніж контролю над зарплатою і цінами, запропоновано не було. Так чи інакше, до середини 1972 інфляційний тиск трохи послабшав. НЕП, але принаймні в короткостроковому аспекті, призвела до деякого зниження цін. Але лише в короткостроковому. А далі спрацював ефект "відкладеного цінового тиску", що викликав нову інфляційну хвилю.
Але це було ще не все, і низка економічних бід продовжувала відвідувати Америку в 70-ті. По-перше, виникла проблема, пов'язана із закупівлею СРСР 19 мільйонів тонн зерна, фактично весь запас США, в результаті чого скоротилися поставки зерна на внутрішній ринок, що призвело до зростання цін на хліб і на бакалійні товари.
По-друге, підвищення цін на нафту ОПЕК призвело до підвищення цін у США, які майже наполовину залежали від імпорту нафти, на всі енергоносії на 50%, а отже, до витка цін на витрати у всіх виробляють галузях, не кажучи вже про більш глибоких структурних повледствій для економіки США. Ціни на нафту виросли з 2.59 $ за барель у 1973 до 12 $ в 1976 і в 1980 перевищили 35 доларів за барель.
По-третє, США стали відчувати брак металів та інших корисних копалин, що посилило ресурсний шок.
Головна 
