| Ekzor | Дата: Вівторок, 28.12.2010, 22:08 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Отже, реакції не вдалося подолати гусизм, хоча він усе ж не
перетворився на широкий європейський рух. Ця обставина своєрідно
позначилася на подіях наступних десятиліть.
Безперечно, спустошливі війни, вторгнення іноземних загарбників
паралізували економіку країни, руйнували як внутрішній ринок, так і
торговельні зв'язки із зарубіжжям. Проте у другій половині XV ст.
ситуація поступово нормалізувалася. Поновлювалися традиційні ділові
відносини (як внутрішні, так і зовнішні), у містах пожвавилася торгівля,
відновлювалися ремесла. У 60-х роках XV ст. відновився і навіть зріс
видобуток срібла на Кутній горі. У 20-х роках XVI ст. відкрилася ще одна
копальня — Якимовська, де згодом почали карбувати срібний якимовський
талер. З роками його вага збільшилася настільки, що він став однією з
найавторитетніших грошових одиниць на континенті. У другій половині XV
ст. пожвавилася інвестиційна діяльність. Минуло лише кілька десятиліть,
і майже в усіх містах завирувало будівництво. Мурувалися чи
перебудовувалися міські вали, костели, ратуші, брами та вежі.
Гуситський рух не вплинув ані на юридичні норми господарської
діяльності, ані на виробничі відносини. Водночас майнові та соціальні
відносини зазнали відчутних змін, унаслідок чого відбулися зміни і в
соціальній структурі суспільства.
Однією з найпомітніших ознак у суспільному житті стало піднесення міст,
які відігравали важливу роль у революційних подіях. Це піднесення мало
відповідні політичні наслідки. Духовенство поступово втрачало риси
феодального стану. Водночас міста, як "третій стан", слідом за панами та
рицарями, почали втручатися в політику. Все це створювало передумови для
нових конфліктів, що дали про себе знати на зламі ХV-ХVІ ст. Перші два
стани були заінтересовані в обмеженні економічних і політичних прав
міст, і значною мірою досягли цього при кодифікації земельного права за
короля Владислава II (1471 — 1516). У 1500 р. він видав земельний статут
("Законник Владислава"). На думку представників міст, їхнім правам і
вимогам у цьому документі не було приділено належної уваги.
Тривалій суперечці в чеському суспільстві у 1517 р. було покладено край
з прийняттям чеським сеймом Святовацлавської угоди. Шляхта визнала
статус міст як третього земельного стану та їхню автономію у судових
справах, водночас позбавивши міста певних господарських привілеїв.
Міські ринки проголошувалися вільними, а отже, відкритими для товарів,
вироблених на підприємствах шляхтичів.
Після 1440 р. шляхта в Чехії здійснювала адміністративні функції за
посередництва регіональних з'їздів, що заміняли собою державну владу. У
Центральній та Східній Чехії поступово сформувався союз місцевих
адміністрацій, який у 1444 р. очолив Іржі Подебрад. Його вплив з часом
зростав і в 1448 р. він проголосив себе "адміністратором королівства", а
1452р. приборкав своїх суперників — рід Рожебероків із Південної Чехії.
Навесні 1458 р. І. Подебрада був обраний чеським королем (1458—1471).
Оскільки в Європі нового монарха вважали "гуситським королем", країна
потрапила в міжнародну ізоляцію. Вийти з неї новому монархові вдалося
значною мірою завдяки прихильності короля й імператора Священної
Римської імперії Фрідріха III, а також укладенню угоди з династією
Ягеллонів. Водночас І. Подебрад намагався утримати гуситство в рамках
поміркованості. Він рішуче протидіяв проявам таборитського радикалізму й
діяльності поміркованого продовжувача гуситських традицій Петра
Хельчицького (1390-1460).
Дрібний шляхтич із Південної Чехії, П. Хельчицький наприкінці 20-х років
XV ст. прибув до Праги, ставши свідком і учасником революції. Згодом він
почав популяризувати власні ідеї, суть яких полягала в поверненні до
"євангельської простоти" й "біблійської правди", які для нього були
єдиним критерієм правдивого християнського життя. З цих позицій він
оцінював погляди Вікліфа, Гуса й інших тогочасних критиків католицької
церкви, причому своєю рішучістю, безкомпромісністю, зокрема, в
соціальних уявленнях, багато в чому випереджав їх. Будь-які нерівність і
панство він засуджував як "людські викривлення", що зіпсували й
скаламутили первісний християнський ідеал.
Критичний пафос П. Хельчицького був нерозривно пов'язаний з
абсолютизованим непротивленням злу насильством. Він відкидав будь-яке
насильство (навіть якщо йшлося про самозахист), вважаючи його атрибутом
поганства, до якого справжній християнин ніколи не вдаватиметься.
Помірковану неслухняність він може проявляти лише в тих випадках, коли
розпорядження властей суперечать заповідям Ісуса Христа. П. Хельчицький
відкидав збройний опір гуситів як неадекватний і неприйнятний засіб
досягнення морального й суспільного відродження. Він добре усвідомлював,
що за тогочасних умов християнські ідеали не могли здобути широкого
визнання, оскільки, на його думку, справжніх християн завжди обмаль.
Ідейні концепції П. Хельчицького сприяли виникненню т. зв. "зразкових
християнських громад ", які складалися з прихильників істинно
християнського життя. В 60-х роках XV ст. послідовники П. Хельчицького
створили у Східній Чехії перші громади — "братські товариства ".
Незважаючи на переслідування та утиски кількість товариств "Чеських
братів" продовжувала зростати, а їхня діяльність набувала дедалі більших
масштабів. Репресії властей проти прихильників ідей Л. Хельчицького
змусили їх перебратися до Моравії. Тут виникли нові осередки товариств,
до яких вливалися здебільшого вихідці з низів. Зрештою у 1490 р. на
загальному зібранні представників громад (синоді) вимогу бідності як
обов'язкової умови для членства у товаристві було скасовано. Це відкрило
доступ до товариств дворянам та міщанам.
Король Подебрад не встиг завершити централізацію країни. Після його
смерті (1471 р.) чеська знать віддала перевагу королям польської
династії Ягеллонів. У 1487 р. сейм ухвалив закон, згідно з яким селяни
позбавлялися права переходу до інших власників, їм заборонялося також
оселятися в містах без дозволу феодала. Селянство виступило проти запровадження цих законів. Найбільшими за своїм розмахом були селянські
повстання в 1494 р. в Літомержицькому краї (Моравія). За підтримки
королівської влади феодали розпочали наступ на права міст. Наприкінці
XV— на початку XVI ст. суперечності між феодалами і містами призвели до
збройних сутичок. Міське керівництво змушене було піти на угоду з
феодалами.
У чеських землях зростала соціальна напруженість. У1517 р. вибухнуло
повстання селян, яке охопило Північну й Східну Чехію. Водночас повстали
робітники ряду металургійних підприємств і шахт. Під впливом народного
руху представники
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
