| Ekzor | Дата: Вівторок, 28.12.2010, 20:27 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Після безкровної революції в Празі 28 жовтня 1918 Чехія проголосила незалежність; 30 жовтня словаки виступили з т.зв. Мартинська декларацією за об'єднання з чехами, проголошеної в г.Турчанскі-Светі-Мартін (суч. Мартін) і містила вимогу створити єдину державу чехів і словаків. Так виникла Чехословацька Республіка; 13-14 листопада була прийнята її тимчасова конституція. Т. Масарик був одностайно обраний президентом нової країни, К. Крамарж отримав посаду прем'єр-міністра, а Е. Бенеш - пост міністра закордонних справ.
Однією з перших завдань, з якою зіткнулося новий чехословацький держава, було визначення кордонів. Уряд визнав історичні межі Чехії, Моравії і Австрійської Сілезії, але вимагало встановлення меж Словаччини відповідно до кордонами розселення цього етносу. У Чехословаччину були включені також Закарпатська України і деякі інші території. На Паризькій мирній конференції чехословацька делегація під керівництвом Крамарж і Бенеша домоглася задоволення більшості своїх територіальних вимог. Тільки у випадку з Тешинской (Цешинський) областю, де виникли територіальні суперечки з Польщею, чехи не змогли відновити своїх історичних меж. Остаточно кордони Чехословаччини були встановлені відповідно до Версальського (1919), Сен-Жерменським (1919) і Тріанонським (1920) мирними договорами країн Антанти з Німеччиною, Австрією та Угорщиною. У цих кордонах на території Чехословаччини виявилося велика кількість національних меншин, в першу чергу німців та угорців, вороже ставлення яких до Чехословаччини зіграло важливу роль у житті нової держави.
Е. Бенеш, міністр закордонних справ у період президентства Масарика, бачив реальну загрозу інтересам Чехословаччини з боку Угорщини та можливої реставрації Габсбургів у Центральній Європі. Тому він взяв активну участь у створенні т.зв. Малої Антанти (1920-1921), в яку входили Чехословаччина, Югославія та Румунія.
Чехословаччина зіткнулася з серйозними внутрішніми економічними проблемами. Перший кабінет, очолюваний Крамаржем, був створений в основному з членів Національно-демократичної партії. Міністр фінансів Алоїс Рашин, сподіваючись запобігти інфляції, ввів стабільний курс крони і переконав парламент ухвалити закони про проведення помірної аграрної реформи; приватна власність на землю була обмежена 15 га ріллі і 15 га інших угідь. Закон не торкався великих землеволодінь, виробників товарної сільськогосподарської продукції.
Кабінет Крамарж загинув у 1919, на зміну йому прийшов коаліційний уряд на чолі з соціал-демократом Властімілом Тусаром. Зрушення вліво тривав, і на виборах 1920 соціал-демократи отримали 40% голосів. Проте розкол Чехословацької соціал-демократичної робітничої партії, з відокремленням від неї радикального крила і створенням Комуністичної партії Чехословаччини (1921), завершився відставкою Тусара і приходом до влади непартійного уряду на чолі з Яном Чорним. У 1921 в новому коаліційному уряді під керівництвом прем'єр-міністра Бенеша були представлені п'ять великих партій: Аграрна партія Чехословаччини (з 1922 - Республіканська партія землеробського і дрібноселянського населення), Чеська національно-соціалістична партія, Чехословацька народна партія, Чехословацька національно-демократична партія і Чехословацька соціал-демократична робітнича партія. У 1922 ця коаліція змінилася іншою, яку очолив прем'єр-міністр Антонін Швегла, лідер аграрної партії, що зберегла більшість у парламенті понад 10 років.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
