| WARNING | Дата: Неділя, 09.06.2013, 22:16 | Повідомлення # 1 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| Методи навчання та їх класифікація
Залежно від походження інформації виділяють: словесні, наочні та практичні методи; від мети: методи здобуття нових знань, метод формування умінь і навичок, метод застосування знань на практиці, методи творчої діяльності, методи закріплення знань, умінь і навичок, методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.
Досить розгалуженою є класифікація методів навчання за особливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів, яку складають:
— пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод: викладач організує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її;
— репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком;
— проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошуку (учням подається своєрідний еталон творчого мислення);
— частково-пошуковий.(евристичний): викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєднання репродуктивної та творчої діяльності учнів);
— дослідницький: викладач ставить перед учнями проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо.
Залежно від особливостей викладання та учіння, в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з відповідними методами учіння (діяльність учнів):
— інструктивно-практичний метод викладання і продуктивно-практичний метод учіння. Викладач інструктує учнів словесними, наочними або практичними способами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомогою вправ відшліфовують різні уміння і навички;
— пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння. Викладач частину навчального матеріалу подає в готовому вигляді, іншу частину — через проблемні завдання; учні засвоюють навчальний матеріал як за допомогою репродуктивного, так і творчого, дослідницького методу;
— спонукальний метод навчання і пошуковий метод учіння. Викладач ставить перед учнями проблемні питання і завдання, організовуючи їх самостійну діяльність; учні самостійно здобувають і засвоюють нові знання в основному без допомоги викладача.
Беручи за основу логіку побудови навчального матеріалу, розрізняють індуктивні, дедуктивні та традуктивні методи; логіку викладання — аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналогічно-індуктивні, синтетично-дедуктивні; характеру пізнавальної діяльності — ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (запитальні) методи; ступінь самостійної роботи учнів у процесі навчання — подаючі методи (діяльність учнів в основному зводиться до сприймання словесної або наочної інформації), методи взаємодії викладача та учнів (наприклад, бесіда, дискусія тощо), методи самостійної роботи учнів; спосіб вирішення пізнавального завдання — емпіричні (засновані на досвіді, експерименті) і теоретичні (засновані на логічному аналізі) методи. Досить широко в педагогіці почали використовувати методи проблемного і програмованого навчання.
Основні усні прийоми викладу історичних фактів.
Розповідь. Одним із прийомів усного викладу є розповідь. У викладанні історії це стисле повідомлення про історичні події. Одна з вимог до розповіді – відображення в ній конкретної історичної характеристики часу, простору, історичних осіб, що сприяє розвитку в учнів уявлення про специфічність кожного історичного факту в порівнянні з іншими.
Сюжетна розповідь – це детальне емоційне оповідання, яке має певний історичний сюжет, що нерідко має драматичний характер. Головні історичні факти відтворюються в ньому образно, динамічно, захоплюючи як у художньому творі. В основі розповіді, як правило, лежить конфліктна ситуація, яка розгортається у відповідності з сюжетною схемою подій і вчинків героїв. Таку розповідь слід застосовувати під час викладення значних подій, наприклад повстання Спартака. До неї включаються яскраві епізоди, деталі історичних подій, фрагменти з художнього твору. По ходу розповіді вчитель залучає учбові картини, аплікації, схеми воєнних дій.
Сюжет розповіді не обов`язково повинен бути повністю реалістичним, він може містити художній вимисел, але не можна фальсифіковувати відомі історичні факти.
Іноді сюжетна розповідь виступає як спосіб пояснення складних історичних явищ, наприклад джерел рабства Стародавньої Греції. Щоб пояснити їх вчитель вводить прийом персоніфікації. Кілька учнів, які умовно виконують роль рабів, розповідають як кожний з них потрапив у рабство. Після такої міні-вистави вчитель проводить бесіду за питаннями.
Свою розповідь вчитель доповнює малюнками, учбовою картиною, ілюстраціями підручника. Щоб образність і емоційність не заважали учням засвоїти найголовніше, вчитель доповнює сюжетну розповідь елементами пояснення.
Інша форма сюжетної розповіді –драматизація. Тут розповідь ведеться у вигляді діалогу двох осіб, які намагаються вирішити конфліктну ситуацію. В процесі діалогу розкривається сутність типового соціального явища. Часто учні бувають учасниками цих діалогів. Адже завжди краще усвідомлюється те, що виявлено при активній особистій участі.
Образна розповідь. На відміну від сюжетної, що має конкретну фабулу, образна розповідь містить більше теоретичних елементів і передає головні історичні факти у спокійній безконфліктній формі. Такий прийом найчастіше застосовується при викладі явищ і процесів економічного життя суспільства. Причому поєднується він, як правило, з графічною наочністю. Включення в розповідь такої наочності створює образні уявлення про явища, які вивчаються, що допомагає учням виявити його сутнісні риси.
Конспективну розповідь та інформаційне повідомлення вчитель використовує на уроках при викладанні неголовних фактів. Для конспективної розповіді характерним є позбавлене образності перерахування фактів, їх просторових, часових і кількісних характеристик. Таке коротке висвітлення фактів без їхнього аналізу необхідно для встановлення зв`язків між основними фактами, для створення цілісного уявлення про події. При допомозі карт, схем, графіків конспективно викладаються події політичного життя, воєнної історії, народних повстань.
Інформаційне повідомлення застосовують для перерахування фактів, дат, імен, географічних місць, взаємозв`язаних один з одним і з головними фактами уроку.
|
| |
| |
Головна 
