| WARNING | Дата: Неділя, 09.06.2013, 22:09 | Повідомлення # 1 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| НЕТРАДИЦІЙНІ ТИПИ УРОКІВ ІСТОРІЇ
Класифікація нетрадиційних типів уроків.
1.
Уроки, пов'язані з
інтеграцією змісту різних
предметів (міжпредметні зв'язки)
2.
Уроки, які запозичили форму з суспільної практики - дослідження,
коментар, репортаж.
3.
Імітують публічні форми спілкування - конференції, мітинг,
дискусія, диспут.
4.
Базуються на імітації діяльності установ чи організацій - суд, засідання парламенту.
5.
Уроки, що перенесли форми позакласної роботи - КВК, "Що, Де,
Коли", рольова гра, театральна вистава.
УРОК-ДИСКУСІЯ
Дискусією в дидактиці називають метод навчання, який грунтується
на обміні думками з певної проблеми.
Уроки-дискусії поділяються за принципом проведення на кілька груп.
До першої групи належать регламентовані або структуровані уроки-дискусії. На обговорення
виносяться конкретизована проблема або проблемне запитання, що є частиною
загальної проблеми, яку необхідно розв'язати. До другої групи належать
уроки-дискусії ігрового моделювання, які забезпечують можливість застосування
методу "занурення в епоху" До третьої групи відносяться проектні
уроки-дискусії. Методичним змістом такого уроку є надання учням можливості
запропонувати можливі варіанти розв'язання проставленої проблеми. Четверту
групу складають
уроки-дискусії-діалоги..Дискусія відбувається за такою схемою:
вступне слово вчителя, в якому розкривається тема і мета дискусії, нагадуються
правила її проведення; розвиток дискусії, оголошення питань та їх висвітлення
різними групами; підбиття підсумків, теоретичних і практичних, формулювання
рекомендацій. На підготовчому етапі дискусії учні ознайомлюються з основними
питаннями дискусії й рекомендованою літературою, практичними завданнями для
груп, правилами ведення дискусії.
Основні принципи організації уроку-дискусії
1. Клас об'єднується в команди, які
залишаються незмінними протягом часу (чверть, півріччя, рік).
2. Команди-опоненти не проводять, між
собою дискусію двічі, поки не зустрінуться з усіма командами.
3. Після кожного
уроку-дискусії команди змінюють
свого лідера (капітана), щоб
кожен учасник набув досвіду лідерства.
4. Кожен учасник команди обов'язково
бере участь в уроці-дискусії, відстоюючи позиції своєї команди.
Основні правила уроку-дискусії
1.
Теза уроку-дискусії визначається вчителем наперед і залежить від
теми, що вивчається за програмою.
2.
Усі учні повинні записати тезу і самостійно, або за допомогою
вчителя підготуватися до уроку-дискусії. Результати підготовки оформляються
письмово в зошиті і перевіряється вчителем.
Теза. Україна після закінчення Національно-визвольної війни в д.п. XVII ст.
мала всі підстави і можливості для суверенного державного життя._________^
_______________За_____________________________Проти_____________
1. Україна переконливо перемогла 1.
Україна хоч і перемогла у війні, але у війні, чим продемонструвала ця перемога
далася їй дуже великою свою силу і здатність самостійно ціною. Важкі втрати у
війні зробили вирішувати свою долю. неможливим для
України на той
2....... момент суверенний
шлях державного
_________________________________розвитку.________________________
3.
На початку уроку вчитель визначає команди - стверджувальну і
заперечувальну.
4.
Учитель наперед розробляє і встановлює регламент проведення
уроку-дискусії (не тільки час на виступ кожного учасника, а й послідовність
виступу та загальний порядок проведення уроку. Контроль за його дотриманням
краще покласти на сусідську групу і хронометра).
5.
Під час дискусії суддівська група веде облік активності учасників
на спеціально підготовленому бланку, який є звітом про проведення уроку.
6.
Після завершення дискусії між основними гравцями групи команд
обмінюється аргументами і контраргументами за визначеними секторами (економіки,
політики, культури).
7.
Суддівська група оприлюднює результати уроку, але має утриматися
від визначення команди, яка перемогла в цій дискусії.
8.
Завершує урок-дискусію учитель аналізом основних результатів.
Вимоги до ведення дискусії
■ Сперечатися слід по
суті: головне в дискусії - аргументи, факти, логіка, доказовість.
■ Необхідно уникати реплік,
що принижують людську гідність, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти
його, перш ніж критикувати, виявляти стриманість.
■ Слід чітко формулювати
свою думку.
■ Треба прагнути встановити
істину, а не демонструвати своє красномовство.
■ Бажано виявляти
скромність і самокритичність, уміння з гідністю визнавати недоліки своєї
аргументації.
"Золоті
правила" ведення дискусії
1.
"Правило толерантності" виявляй терпимість до думок,
поведінки, вірувань інших людей.
2.
"Правило активного слухання" - слухай уважно і не перебивай
інших.
3.
"Правило чіткості" - чітко висловлюй свої думки. Не змінюй
тему дискусії.
4.
"Правило регламенту" - відповідай 2-3 хвилини.
УРОК - СУД
Урок-суд належить до сюжетно-рольових чи інтерактивних ігор, що
безпосередньо впливають на емоційно-вольову сферу учня. Дидактичною особливістю
уроку-суду є те, що водночас із процесом закріплення вивченого матеріалу учні
ознайомлюються з основними елементами судового процесу. Такі уроки можна
класифікувати як уроки формування вмінь та навичок. Це заняття на якому дається
детальна всебічна оцінка історичних особистостей, подій, явищ. Учні вчаться
усвідомлено і аргументовано доводити важливість, прогресивність чи негативність
явищ, або історичних особистостей. В центрі такого уроку -розгляд справи,
присвячений історичній події, персоналії, які неоднозначно оцінюються в
історичній науці. Проведення такого уроку передбачає обов'язковість
підготовчого етапу, що організується за 2-3 тижні.
Завдання підготовчого етапу:
За 2-3 тижні вчитель повідомляє тему уроку та форму його
проведення; розподіляються ролі: прокурора, свідків обвинувачення, адвоката та
свідків захисту, присяжних, головуючого - судді, секретаря суду, журналістів,
глядачів, з урахуванням інтелектуальних здібностей учнів та їхніх бажань і
дотриманням головного принципу-добровільності; визначаються їх функції; учитель
разом з учнями обговорює правила гри та визначає регламент; готується
відповідна атрибутика; пропонується відповідна література для читання;
організується ознайомлення учнів з пам'ятками для учасників судового процесу;
узгоджуються питання для обговорення.
Ролі прокурора та адвоката є досить відповідальними, і тому слід
призначати на них найкраще підготовлених учнів. Роль головуючого може
виконувати сам вчитель, або найкраще підготовлений учень. Тема уроку-суду має
бути поставлена як проблемна для обговорення. До організації уроку-суду
доцільно залучити весь клас і розподілити ролі не індивідуально, а по робочих
групах. Кожен член групи має виконати певні завдання або на підготовчому стані,
або під час уроку-суду, або в ході виконання домашнього завдання.
Основний етап Вступне слово головуючого-судді - характеризує історичну
ситуацію; окреслює основні питання; ознайомлює учнів з регламентом та порядком
ведення
процесу.
1. Виступи прокурора та адвоката -
прокурор - викладає положення обвинувачення; адвокат - викладає наміри
спростувати або довести протилежне щодо обвинувачень прокурора.
2. Заслуховування свідків або проведення
перехресного допиту обвинуваченого.
3. Виступи присяжних - можуть мати
емоційний характер з висловлюванням власного погляду з аргументацією; можуть
скласти невеликі рецензії на виступи прокурора, свідків, адвоката.
4. Винесення суддею вердикту -
об'єктивне судження, аргументований погляд на проблему та оцінки, які існують в
сучасній історичній науці.
5. Участь журналістів, які ставлять
серію запитань до учасників процесу.
6. Підсумковий етап -
постановка домашнього завдання - написання звітів - репортажів "Із залу
засідань ..." або - скласти інтерв'ю з учасниками процесу.
УРОК-СЕМІНАР
Семінар - форма організації уроку, при якій учні самостійно вивчають
матеріал за різними джерелами знань, вирішуючи завдання з колективним
обговоренням та оцінкою результатів самостійної діяльності учнів під
керівництвом вчителя.
Характерні риси:
1.
Поглиблене вивчення учнями літератури.
2.
Колективне обговорення поставлених завдань, які підготували учні.
Групування семінарів:
1.
Семінари, що узагальнюють матеріал
по окремих питаннях
(іноді наскрізних) вже вивченого.
2.
Семінари, що поєднують узагальнення з вивченням нового матеріалу в
ході семінару.
3.
Семінари, що повністю присвячені новій темі.
4.
Семінари за джерелами
(історичні документи, мемуари,
періодичні видання).
Форми проведення
1.
Семінар - розгорнута бесіда (всі учні готуються з усіх питань
плану).
2.
Семінар - обговорення
докладів та рефератів (кожному
доповідачу призначається рецензент та опонент з учнів класу).
3.
Семінар ~ диспут, заснований на дискусії (кожен учень має визначити
своє ставлення до предмету дискусії).
4.
Семінар з перевагою самостійної роботи учнів (вчитель лише робить вступне
слово та, в кінці, висновки).
Умови підготовки до семінару
1.
Обов'язкове попередження про тему і завдання за 2-3 тижні (з
записом у зошитах).
2.
Визначення основних питань (не більше 3-4).
3.
Перелік основної та додаткової літератури.
4.
Призначення на кожне питання учнів, які готують основне
повідомлення, рецензентів та опонентів (залучаючи таку ж кількість учнів).
Умови вибору тематики семінару
1.
Співвідношення вивченого і нового матеріалу.
2.
Характер матеріалу має викликати зацікавленість та бажання
поглибити знання.
3.
Можливість забезпечення літературою та доступність її змісту.
4.
Певний рівень сформованості учнів вмінь та навичок самостійної
роботи;
вміння аналізувати історичні джерела; узагальнювати матеріал
декількох джерел; підготувати коротке повідомлення, доповідь; рецензувати
відповідь.
НЕТРАДИЦІЙНІ УРОКИ ЗА ГРУПОВОЮ ФОРМОЮ НАВЧАННЯ Тема уроку: "Наростання
економічної кризи"
(в межах теми "Україна і
загострення кризи радянської системи (1965-1985 рр.)") 11 клас.
І. ДІАЛОГ
Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення,
яке знаходить своє відображення в кінцевому тексті, перелік ознак, схемі.
Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи.
Клас поділяється на 5-6 робочих груп і групу експертів. Робочі
групи отримують завдання: у стислий термін (5-Ю хв.) визначити основні риси
економічного розвитку України в 60-80-ті рр. група експертів складає свій
варіант, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи
представники кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять
підсумковий запис. Після цього по черзі надається слово одному учневі від
кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують
складний текст. Групи доповнюють його, відхилюють другорядні ознаки. До зошитів
занотовується кінцевий варіант.
II. "СИНТЕЗ ДУМОК"
Схожий за метою та початковою формою на попередній вид групової
роботи. Але після поділу на групи і виконання завдання учні не роблять запису
на дошці, а передають свій варіант іншими групами, які доповнюють його своїми
думками, підкреслюють те, за чим не погоджується. Опрацьовані аркуші
перекладаються експертами, які знову зіставляють написане з власним варіантом,
роблять загальний звіт, котрий обговорює увесь клас.
III. "СПІЛЬНИЙ ПРОЕКТ"
Має таку ж мету та розподіл на групи, що й "Діалог". Але
завдання, які отримують групи, різного змісту. Одна група аналізує становище в
енергетиці, друга - у важкій промисловості, третя - в легкій, четверта - в
сільському господарстві. По завершенню роботи кожна група звітує і на дошці
запитує певні положення. В результаті з відповідей представників групи
складаються проект, котрий рецензується та доповнюється групою експертів.
IV. "КОНФЕРЕНЦІЯ"
Групи розглядають одну проблему, але під різними кутами зору. Тому
кожна група представляє певний погляд: економістів, республіканського
керівництва, селянства, екологів, соціологів.
V. "ДИСПУТ"
Ця форма співпраці використовується для вивчення протилежних
поглядів. Клас поділяється на дві робочі групи та групи експертів. Одна робоча
група відстоює позитивну оцінку економічного розвитку, друга - негативну. Для
поліпшення роботи кожну робочу групу можна поділити на підгрупи: сільське
господарство, легка промисловість, тощо.
VI. "МОЗКОВА А ТАКА
"
Спрямована на пошук оптимального оригінального рішення за
допомогою створення банку рішень. Кожна група висуває на одному представнику
для змагання. Організатор ставить запитання. Представник повертається до своїх
груп, вислуховує думку кожного члена групи, обирають кращі рішення,
повертається за ігровий стіл і відповідають.
|
| |
| |
Головна 
