| WARNING | Дата: Неділя, 09.06.2013, 13:49 | Повідомлення # 1 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань: спільне планування роботи, обговорення і вибір способів розв'язання навчально-пізнавальних завдань, взаємодопомога та співпраця, взаємоконтроль і взаємооцінка. Учнів ділять на групи по 4-6 осіб (на чверть або навчальний рік). Групи формують з однаковим або із змішаним складом учнів за успішністю. Перші можуть виконувати диференційовані завдання, другі - однакові. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів. Групову навчальну роботу організовують при виконанні лабораторних і практичних робіт, робіт на навчально-дослідних ділянках, а також на уроках з основ наук - під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення та систематизації знань. Групова робота ефективніша, якщо групи очолюють консультанти (асистенти), призначені вчителем.
якийсь чувак наводить конкретні приклади:
При вивченні нового матеріалу практикую використання наведених нижче схем роботи в групах.
1. Групи отримують одне й те ж завдання. Залежно від мети роботи, результат може бути або відданий на перевірку вчителеві, або спікер (учні висловлюються по черзі) однієї з груп аналізує результати роботи, а інші учні його доповнюють. Іноді кожна група надає звіт про виконану роботу. Як правило, це ефективно, коли вивчається складний матеріал (повторення — мати вчення). Цікавий ефект виходить, якщо результати суперечать один одному. Школярі намагаються довести свою думку і на вістрі їх зацікавленості можна провести проблемну бесіду. Своєрідна конкуренція стимулює діяльність, розвиває ініціативність.
2. Групи отримують різні завдання. Можливий диференційний підхід, який є найбільш ефективним, що визначається завданнями уроку. Як правило, використовую здібності учнів, наприклад, група вчених може працювати з новим матеріалом й консультувати інших, група хроністів — складає таблицю з датами. Тоді групи (спікери) звітують перед класом або, по черзі міняючись, по колу обходять всі групи і працюють з кожною. Тут формується творче мислення, кожен максимально бере участь у процесі пізнання.
3. Групи отримують різні завдання, що працюють на один результат. На дошці вивішується загальне завдання, і кожна група повинна в результаті своєї роботи вирішити його. Психологічний ефект: учні пишаються, коли їхній внесок виявляється потрібним всьому класу.
При повторенні використовую технології відповідно до віку школярів. Дуже важливо, щоб цей етап не перетворювався на репродуктивний, а був активним і розвиваючим.
Уже з 5 класу вважаю одним з основних завдань розвиток ініціативи на уроці історії, що його можна досягти саме через інтерес до предмета. Цьому присвячена стаття «Розпиток ініціативи на уроках історії в 5 класі», яка готується до друку в журналі «Історія в школах України». Учителеві доводиться витримувати дуже важке змагання з телебаченням, відеофільмами і комп’ютерами. Йому необхідно оволодіти увагою учнів, зробивши урок цікавим. Тому, на мій погляд, потрібно вводити хоча б одну гру, якомога більше наближену до життя. Ігри допомагають зняти нервову напругу, отримати емоційну розрядку за рахунок рухової активності. Діти люблять грати. Саме завдяки ролевій грі учні вчаться розуміти інших людей та їхні вчинки в різних життєвих ситуаціях, співпереживати їм. Вони будять творче мислення, розвивають мужність і впевненість у собі. Міні-вистави здатні повністю залучити дітей у дійство. Тож дуже важливо, щоб це дійство розгорталось довкола загальнолюдських цінностей. Для розвитку творчої ініціативи можна запропонувати дітям розробити свій власний сюжет.
У 5-9 класах робота в малих групах стає атрибутом кожного уроку. Починаю з роботи в парах, згодом розширюю склад групи. В 10-11 класах пропоную завдання, спрямовані на підготовку до ЗНО. Причому робота з тестовими завданнями не обмежується лише пошуком рішень, учні також продумують запитання до тестів. На жаль, учбові плани не дають змоги повторити весь курс історії для написання тестових завдань ЗНО. Тому на уроках щоразу виділяю час для роботи з матеріалом, вивченим в попередні роки. Кожна група представляє на обговорення іншій свій варіант розв’язання проблеми, учні активно обмінюються думками (використовую принцип бумеранга). В результаті відбувається повторення матеріалу — як при складанні, так і при вирішенні тестів. Такий принцип доречно застосовувати при закріпленні нового матеріалу. Найбільш вдалі варіанти можна використовувати під час проведення тематичної атестації. Дуже ефективним є складання «шпаргалки» (опорного конспекту) за вивченим матеріалом. Адже знову йде подвійна «прокрутка» інформації, тобто, обмінявшись, групи пояснюють варіант однокласників.
При підготовці домашнього завдання групова робота посідає важливе місце. А оскільки основна спільна діяльність переноситься на позаурочний час, таким чином продовжується розвиток соціальних навичок. Завдання учні отримують як на наступний урок, так і на тривалий період — з метою підготовки до конференції, диспуту, КВК. Звичайно, спільна діяльність тут поєднана з особистими пріоритетами й мотивами, які зумовлюють вибір конкретних шляхів розв’язання завдань.
Впродовж семи років займаюся підготовкою учнів до олімпіад. Дійшла висновку, що найбільш ефективною є робота в різновікових групах, де дітей об’єднує інтерес до історії. Роботу зі здібними учнями починала з індивідуальних занять, поступово розширюючи коло спілкування, залучаючи до дискусії інших дітей. На заняттях обговорюються питання підвищеної складності. Клуб однодумців дає змогу краще розкрити свої здібності, розвинути їх. Адже, на жаль, під час уроків обдарованого учня не завжди розуміють однокласники. Кожне заняття включає моменти, коли слухають тільки одного учня, оскільки він глибше вивчив певне питання і може компетентно проконсультувати своїх товаришів. А оскільки такий «коник» є у кожного, це дає підстави для підвищення власної самооцінки. Часто до групи входять випускники-олімпіадники, що допомагає оцінити практичне значення отриманих знань. Якщо проаналізувати результативність, за останні роки саме цей метод дав можливість мати стабільні результати на II—III етапах Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії. За період з 2001 по 2008 рік підготовлено 45 переможців II етапу, 29 — III етапу.
Уроки з використанням групових технологій — це важкий процес перебудови навчання зі схеми «почув — запам’ятав — переказав» на схему «пізнав — осмислив — сказав — запам’ятав». Не менше труднощів і у вчителя — брак методичних розробок з використання групової навчальної роботи, необхідність самостійної теоретичної і методичної підготовки педагога з цього питання, потреба великих затрат часу та енергії. Для виходу з такої ситуації пропоную працювати за схемою «Модель розвитку соціальної компетентності учнів» (додаток 1), де викладені основні завдання, принципи й умови розвитку соціальної компетенції.
Незважаючи на труднощі, уроки із застосуванням групових технологій краще запам’ятовуються школярами, вони значно результативніші для розвитку особистості, дають змогу кожному учневі висловити власну точку зору. Таким чином створюється позитивний мікроклімат для вивчення історії, посилюється мотивація до активної навчальної діяльності, що, зрештою, сприяє розвитку соціальної компетенції школярів.
|
| |
| |
Головна 
