| Ekzor | Дата: Четвер, 24.05.2012, 20:00 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Реформація (в перекладі з лат. reformatio – перетворення, виправлення) – загальновизнана назва широкого суспільно-політичного руху, що на початку ХVI ст. охопив майже всю Європу. Спрямований проти католицької церкви, він спричинив утворення нової сутності церков, так званого протестантського напряму. Причини виникнення та поширення реформаційних процесів в християнстві пояснюються сукупністю соціально-історичних умов, що склалися в тогочасній Західній Європі. Вже в XIV-XV століттях спочатку в Середній Італії і Фландрії, а з кінця XV століття і всюди в Європі почалося формування нового класу, поступово захоплює в свої руки економіку, а потім намається і політичної гегемонії, - класу буржуазії . Нового класу, який претендує на панування, потрібна була і нова ідеологія. Нова релігія повинна була відрізнятися від католицизму в першу чергу простотою і дешевизною Крім економічного і національного гніту передумовою Реформації послужили гуманізм і змінене інтелектуальне середовище Європи. Критичний дух епохи Відродження дозволив по-новому поглянути на всі явища культури, в тому числі і на релігію. Розпочалася Реформація в Німеччині. 31 жовтня 1517 року професори теології Віттенбергського університету Мартін Лютер (1483-1548) прибив свої “Дев’яносто п'ять тез” на дверях місцевої, вони були спрямовані проти практики продавання індульгенцій на відпущення гріхів. Також Лютер спростував авторитет Священного Переказу, тобто постанов церкви і папські декрети, відводячи роль єдиного джерела релігійної істиниСвятого Письма. Це поклало початок Реформації, яка тривала з XVI ст. до середини XVII ст. Центр духовного життя зміщується у релігійно-світоглядну цілину, на передній план висувається ставлення людини до Бога, що означало відхід від властивого Відродженню погляду на людину та її духовний світ як на найвищі життєві цінності.
Ситуація, аналогічна німецькій, склалася і в Швейцарії, де авторитет католицької церкви впав через зловживання, розпусти і невігластва кліриків. Найбільш яскравими представниками якого виступили Ульрих Цвінглі (1484— 1531 pp.) і Жан Кальвін (1509—1564 pp.). Доктрина Цвінглі мала риси схожості з лютеранством, а й чимало відрізнялася від нього. Як і Лютер, Цвінглі спирався на Святе Письмо і відкидав «Святий Переказ», різко критикував схоластичне богослов'я, відстоював принципи «виправдання вірою» і «загального священства». Ідеалом для нього була ранньохристиянська церква. Стрижневим положенням вчення Жана Кальвіна було вчення про «загальне приречення», згідно з яким Бог переднакреслений кожній людині її долю: одним - вічне прокляття і скорботу, іншим, обраним, - вічне спасіння і блаженство. Людині не дано змінити свою долю, він спроможний лише вірувати в свою обраність, прикладаючи всі свою працьовитість і енергію, щоб досягти успіху у мирському житті. Кальвін стверджував духовний характер причастя, вважав, що Божу благодать при його здійсненні отримують лише обрані Ідеї Кальвіна отримали широке поширення і в Швейцарії та за її межами, послуживши основою для Реформації в Англії і Нідерландської революції.
Основні напрямки 1. Лютеранство. Лютеранська або євангельська церква поширилась на півночі Німеччини, у скандинавських країнах, Прибалтиці, деяких штатах США і Канади. Основи віровчення викладено у "Аугсбургському віросповіданні" та "Апології" М.Лютера (1530). 2.Кальвінізм — більш радикальний напрямок протестантизму . Кальвінізм поширений у Швайцарії, Нідерландах, ФРН, Угорщині, Чехословаччині, США та деяких інших країнах. 3.Англіканство. Англіканска церква виникла в Англії в XVІ ст під час Реформації. Парламентським актом 1534 року король Генріх VІІІ був об'явлений головою церкви, яка проглошувалась незалежною від папи. Вірочення англікан є конгломератом католицизму, лютеранства, і кальвінізму. Воно викладнео в "Книзі громадського богослужіння" (1549) і в "Англіканському символі віри", яке має 39 статей (1571)
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
