| Ekzor | Дата: Четвер, 24.05.2012, 19:48 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| ГУБЕРНСЬКІ ВЧЕНІ АРХІВНІ КОМСІЇ — комісії, ств. на підставі «Положення про губернські історичні архіви та вчені архівні комісії» від 13 квіт. 1884 для виявлення, концентрації та впорядкування документальних матеріалів, важливих в істор. відношенні, та організації місц. (губернських) архівів. Окрім цього, Г.в.а.к. мали право досліджувати пам’ятки старовини, створювати музеї, б-ки. На тер. України діяли: Таврійська губернська вчена архівна комісія (1887—1923), Чернігівська губернська вчена архівна комісія (1896—1917), Херсон. губернська вчена архівна комісія (1898—1910), Катеринославська губернська вчена архівна комісія (1903—18), Полтавська губернська вчена архівна комісія (1903—18), Київська губернська вчена архівна комісія (1914 увійшла до складу Київської археографічної комісії), Харків. губернська вчена архівна комісія (1915—18, у зв’язку з Першою світовою війною та революц. перетвореннями розгорнути роботу не змогла). Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. дослідження, що мали своїм об’єктом Україну, регіони останньої та різні періоди її історичного розвитку, велися рядом наукових закладів й товариств. Одні з них були створені у 40 – х рр. ХІХ ст., як Київська археографічна комісія, а деякі – у 1914 р., як, приміром, Київська вчена архівна комісія. Поряд з цими урядово-офіційними установами в Україні діяли й національні наукові товариства. Вказані категорії наукових інституцій загалом мали різну частку свободи наукової творчості, фінансові та видавничі можливості. Офіційно декларовані ними цілі не збігалися, але їх об’єднувала спільна сфера зацікавлень – наука.
В Україні діяло сім губернських учених архівних комісій: Таврійська у Сімферополі, Чернігівська, Херсонська, Катеринославська, Полтавська, Харківська і Київська. Остання мала Подільський та Волинський відділи (1915 – 1916). На практиці члени вищеназваних комісій проводили різнопланову дослідницьку роботу, що виходила за межі архівної справи.
Спочатку такі комісії створювалися у тих губерніях, де не було університеів, наукових товариств й архівна справа залишалася без необхідного кваліфікованого догляду, що призводило до втрат цінних документів як історичного так і поточного характеру. На поч..ХХ ст. мотиви їх створення дещо змінилися. Враховуючи вкрай незадовільний стан архівної справи та пропозиції місцевої наукової громадськості, Міністерство внутрішніх справ й Археологічний інститут давали час від часу дозвіл на відкриття нових комісій. Напередодні першої світової війни було вирішено створити їх в усіх губерніях. Відкриттю кожної архівної комісії передувала організаційна робота дослідників, ентузіастів, учених-аматорів, керівників місцевих наукових товариств. Існуючі товариства наукового та більш широкого спектру діяльності – культурно-освітнього, просвітницького спрямування брали на себе левову частку праці у справі заснування архівних комісій.
У Києві ініціатором створення архівної комісії виступило місцеве товариство охорони пам’яток старовини та мистецтва, яке в своєму складі мало висококваліфікованих спеціалістів і вчених. Серед них, приміром, були В.С.Іконников, М.В.Довнар–Запольський, І.М.Каманін. На своїх перших засіданнях у березні-грудні 1911 р. товариство заслухало кілька повідомлень, зокрема О.І.Мердера, про недбале поводження з документами в губернських та повітових архівах краю. Щоб поправити справу, вирішено було створити у межах товариства архівну комісію з відповідними повноваженнями. З точки зору генези останніх в Україні дана обставина є прикметною.
Головний рушій справи відкриття такої інституції в Києві, архіваріус архіву при Університеті Св. Володимира І.М.Каманін підготував “Записку про заснування у Києві вченої архівної комісії”, в якій він, торкаючись її організаційної структури зазначав, що “у даному (Київському – З.З.) разі вона повинна організуватися за зразком наукових товариств взагалі, складаючись з почесних і дійсних членів, а також кореспондентів та змагальників”. Під клопотанням про відкриття вченої архівної комісії у Києві підписалися представники практично всіх міських наукових установ і товариств. 20 лютого 1914 р. відбулись її установчі збори.
Отже, ініціатива створення вчених архівних комісій йшла від місцевих учених, які вболівали за долю історичних пам’яток. Домагаючись їх заснування, наукова громадськість прагнула нейтралізувати бодай деякі наслідки кризової ситуації в архівній справі, що склалася у Росії через загальну невпорядкованість місцевих архівосховищ, їх вузьковідомчу приналежність, нищення архівних справ, спричиненого некомпетентністю працюючих з ними осіб, погані умови зберігання матеріалів, вивіз з України до Москви й Петербурга особливо цінних документів та ін.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
