| Ekzor | Дата: Четвер, 24.05.2012, 19:32 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| У Німеччині та Італії реформа архівної справи здійснювалася паралельно з утворенням там єдиних централізованих держав, і центральні архіви створювалися на базі архівів окремих королівств, графств і князівств.
У Баварії перетворення в галузі архівів почалися ще на початку XVII ст. і привели до створення там в 1812г. центрального державного архіву. Йому було підпорядковане 8 окружних архівів. Архіви не тільки були оголошені публічними, а й стали називатися «історичними центрами», створеними для законодавчих, адміністративних і судових цілей, а також відповідали інтересам корпорацій і приватних осіб. (але доступ був обмежений).
Німеччина прийняла важливе рішення про відкриття фондів одного з найжахливіших у світі архівів - так званого архіву Голокосту, в якому містяться відомості про укладені нацистських концтаборів і людях, зігнаних у воєнні роки з інших країн до Німеччини для примусових робіт. В архіві зберігається інформація про більш ніж 17 мільйонах людей.
До теперішнього часу до архівних матеріалів могли отримати доступ за допомогою Міжнародного Червоного Хреста тільки особи, розшукують зниклих без вісті під час війни родичів. Цю норму регулює договір 1955 року, підписаний 11-ма країнами терміном на 60 років. Головною причиною відсутності публічного доступу до архіву був його специфічний характер. У ньому можна знайти, наприклад, відомості про хвороби ув'язнених, їх сексуальної орієнтації, релігійних переконаннях та інших показниках, які підпадають під закон про охоронюваних особистих даних. Офіційно про відкриття архіву буде повідомлено в середині травня, коли в Люксембурзі зберуться представники 11-ти країн, що підписали в 1955 році Боннський договір. Ще немає повної ясності, яка буде ступінь відкритості архіву - можливо, що повністю він буде доступний тільки експертам. Природно, що зміст цього архіву не буде виставлено в Інтернеті.
Широке поле діяльності відкриється для істориків, можливо, для багатьох поколінь дослідників Голокосту. Чисельність убитих нацистами євреїв до теперішнього часу визначалася за допомогою непрямих розрахунків. Для латвійських істориків відкривається можливість простежити долю людей, яких з Саласпілсского концтабору відправили в табори смерті на території Німеччини, Австрії та Польщі.
Німцям нелегко далося подолання ідеологічної спадщини нацизму. Соціологічне дослідження, проведене через сім років після війни серед жителів Західної Німеччини, показало, що найбільш прийнятним політичним режимом для Німеччини 49% опитаних визнали часи кайзера Вільгельма II, а 42% віддали перевагу нацизму. Соціальний шар підтримки демократичного порядку, вводив в післявоєнній Німеччині під натиском союзників, був дуже вузьким, але виявився перспективним. Через 30 років не могли собі уявити життя без демократії вже 90% жителів тієї самої Західної Німеччини. Відкриття архіву Голокосту в недемократичною Німеччини навряд чи було б можливо, навіть у разі зовнішньополітичного тиску.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
