| Ekzor | Дата: Середа, 23.05.2012, 17:42 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Перша хвиля починається з останньої чверті ХІХ століття і триває до початку Першої світової війни. Ця масова трудова еміграція до США розпочалася у 1877 році, у Канаду — з 1891 року. Виїздили й до Аргентини, Австралії, Нової Зеландії, на Гавайські острови. Цю першу хвилю еміграції спричинили як і аграрна перенаселеність українських територій, так і утиски: економічні, соціальні, політичні, — і національний гніт з боку австро-угорської і російської імперій. Нащадки цієї хвилі еміграції зараз у шостому-сьомому поколіннях і більш схильні звати себе українцями за походженням — радше ніж емігрантами у країнах проживання.
Відомо, що у 1891-1901 роках зі Східної Галичини емігрували до Канади і США 78 тисяч українців. У 1901-1911 роках виїхало 224 тисяч чоловік. Таким чином, на початку XX століття лише зі Східної Галичини емігрувало понад 302 тисячі українців.
Наприкінці 19 століття еміграційний синдикат, створений канадським урядом, відправив на територію Західної України понад 6 тисяч вербувальників. Агент, що завербував сім`ю до Канади, отримував від 2 до 5 дол.
української еміграції, зумовлені відсутністю державності, відтак правового захисту, утворення двох основних центрів тяжіння емігрантів – США і Канади, куди до початку війни прибуло понад 650 тис. переселенців із заходу України. Еміграція до США мала переважно заробітчанський характер, отже, сюди прибували чоловіки, які селилися в містах і копальнях. На вільні землі Канади українці переселялись, як правило, назавжди цілими селянськими сім’ями, засновували ферми, творили власні поселення.
Головною причиною еміграції були аграрні відносини та система землеволодіння в Австро-Угорській імперії. Серед галицьких, буковинських і закарпатських селян українці становили 90%. Слаборозвинена промисловість і низький рівень урбанізації спричиняли безробіття, змушуючи й міщан шукати постійний чи сезонний заробіток за межами краю. Економічний визиск українського населення посилювався політичним безправ’ям і національно-культурною дискримінацією, які чинила австрійська адміністрація краю.
Будучи країною масової еміграції, Австро-Угорщина відносилася до неї негативно, а тому не мала відповідного законодавства, що врегульовувало би цей процес. Польська шляхта, яка володіла в Галичині великими наділами, прагнула втримати дешеву робочу силу; в цьому її підтримували польські політичні партії та угруповання. Провідні українські партії, навпаки, не стримували еміграції.
Ставлення урядів США і Канади до еміграції було загалом ліберальним. Правда, в США існували певні обмеження щодо освіти і працевлаштування, однак більшість скитальців дістали можливість гідної оплати (1–2 дол. на день) та отримання 100 акрів землі всього за 10 доларів. Уряд Канади надавав субсидії українцям, виділяв на вибір за 10 дол. по 65 га землі в незаселеній західній частині країни. Ці фактори зумовили потоки переселенського руху та його динаміку. До 1914 р. головним напрямком еміграції, що охопила селян Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття, залишалися США. В промислових штатах Пенсільванія, Нью-Йорк і Нью-Джерсі поселилося майже 500 тис. українців. Другий за масштабами потік – до Канади – складався виключно з селян Західного Поділля, Покуття і Північної Буковини, котрі осіли переважно в провінціях Альберта, Манітоба, Саскачеван.
Динаміка еміграції мала стабільну тенденцію до зростання. За підрахунками автора, до США прибуло: 1901 р. – 5,3 тис., 1906 р. – 23,8, 1910 р. – 31,3, 1914 р. – 36,5 тис. західних українців. У ті часи американська економіка переживала період бурхливого розвитку, в країні на великій неосвоєній території були багаті природні ресурси, і це дозволяло масово приймати емігрантів.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
