| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 18:16 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Рух за реформу на своїх ранніх стадіях було викликано до життя в умах його натхненників виключно моральними мотивами. Все духовенство - як біле, так і чорне - загрузло в гріхах, і ревнителі благочестя задалися метою привести його спосіб життя в більшу відповідність з принципами церкви. Однак за цим чисто моральним аспектом ховалося й інше, на перших порах, можливо, неусвідомлене, але поступово стає все більш і більш явним. Рух цей полягав у прагненні довести до кінця відділення духовенства від мирян і цим помножити владу духовенства. Тому було цілком природно, що безпосереднім результатом перемоги руху за реформу в церкві повинен був з'явитися запеклий конфлікт між імператором і папою. Могутність духовенства як цілого могло бути забезпечено тільки ціною дуже значних жертв з боку окремих представників духовенства. Два величезних зла, проти яких направляли свою енергію всі церковні реформатори, були симонія (купівля церковних посад) і позашлюбне співжиття священників. Кожному з цих моментів потрібно приділити кілька слів.
Початок руху починається з папи Микола II провів в життя і декрет, згідно з яким надалі посвячення в сан, вироблені людьми, винними у симонії, повинні були вважатися недійсними. Декретом не була надана зворотна сила, бо в такому разі довелося б визнати недійсним переважна більшість присвят у сан священиків, які продовжують залишатися на службі. У 1059 папа, щоб надати підтримку реформі, послав до Мілана в якості свого легата знаменитого св. Петра ДаміаніУ 1059 Даміані виступив в Мілані перед присутніми церковниками з промовою проти симонії. Спочатку це привело їх у таку лють, що життя Даміані було в небезпеці, але врешті-решт він завоював їх своїм красномовством, і зі сльозами всі вони як один покаялися у своїй вині. Більше того, вони обіцяли у всьому підкорятися Риму. Боротьба за реформу почалася з новою силою за за наступника Миколи ІІ Гільдебранда (Григорія VII). Григорій VII (1073-1085) є одним з найбільш видатних пап. Жоден з попередніх пап не зробив так багато для затвердження целібату духовенства, як Григорій VII. У Німеччині духовенство стало одружуватися і як з цієї причини, так і по багатьох інших схильне було стати на бік імператора. Однак миряни всюди чинили перевагу неодруженим священикам. Григорій підбурював мирян до бунтів проти одружених священиків і їх дружин; під час таких бунтів священики та їхні дружини часто зазнавали жорстокого поводження. Григорій закликав мирян не відвідувати ті меси, які служили непокірні священики. Він наказав, що таїнства, що здійснюються одруженим духовенством, недійсні і що таким клірикам заборонено вступати в межі церкви. При Григорю VII почався великий конфлікт за «інвеститури». При посвяченні в сан єпископа останньому вручалися кільце і посох як символи його посади. Вручалися вони імператором або королем (залежно від того, в якій країні відбувалося справу) як феодального сюзерена єпископа. Григорій наполягав на тому, що кільце і посох повинні вручатися папами. Конфлікт був складовою частиною руху, спрямованого на те, щоб вирвати духовенство з феодальної ієрархії. Тривав він довго, але врешті-решт завершився повною перемогою папства заборонивши торгівлю посадами у церкві. Головним ворогом для нього був імператор Генріх IV. Якщо Григорій присвоїв папі право зміщувати імператорів з трону, то Генріх використовував право імператора зміщувати пап. Генріх скидає папу на Вормсском сеймі 1076 і пише йому послання закінчується словами «іди геть!». Місяць по тому Григорій скидає самого Генріха на Латеранському соборі. Папа переміг, але ця перемога ще більше руйнувала і без того погано керовану Священну Римську імперію. Авторитет пап досяг великого рівня. Навіть київський князь Ізяслав Ярославович, син Ярослава Мудрого, вигнаний з Києва, послав свого сина Ярополка в Рим з проханням про допомогу для свого відновлення на київському престолі.
Генріх IV поступово зібрався з силами. В 1080 Генріх при підтримки незадоволених папою німецьких єпископів знову скидає папу і призначив антипапу Климента III, повернув собі контроль спочатку над Німеччиною, а потім над Італією. У 1084 він коронувався в Римі. Висування антипап, як і антикоролів і антиімператорів починає відігравати велику роль в європейській політиці. Папа звернувся по допомогу до Роберта Гвіскар, який взяв Рим на чолі об'єднаного війська норманів і арабів, піддавши місто страшному розгрому. Римське населення піднялося проти папи, і він був змушений втекти до норманів за допомогою в Салерно, де в 1085 р.помер.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
