Все для історика
Понеділок, 25.11.2024, 07:32
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Європейська дипломатія в роки Кримської війни - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Європейська дипломатія в роки Кримської війни
EkzorДата: Субота, 19.05.2012, 17:30 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Кримська війна (1853—1856), або Східна війна — війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Франції та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах. У лютому 1853 р. російський імператор Микола І відрядив до Стамбула морського міністра князя Олександра Меншикова. Той зажадав від султана Абд аль-Маджида згоди на протекторат Росії над 12 млн православних жителів його імперії (як того формально вимагав Кючук-Кайнарджійський мирний договір). Султан відмовився, натомість попросив англо-французький флот увійти в протоку Дарданелли, щоб захистити Туреччину від можливої російської агресії. 21 травня обурений Меншиков залишив Стамбул. За наказом Миколи І, 82-тисячний російський корпус під командою генерала Михайла Горчакова 21 червня 1853 року форсував річку Прут і захопив Молдавію та Валахію - васальні князівства Османської імперії. 4 (16) жовтня Стамбул оголосив Петербургу війну. 8 (20) жовтня Микола І підписав маніфест "Про війну з Оттоманською Портою".
Усі зусилля Англії та Франції були направлені на те, щоб примусити Австрію виступити проти Росії. Перед австрійською дипломатією постала складна проблема – не оголошуючи формально війни Росії, примусити Миколу вивести війська з Молдови та Валахії і влаштувати це так, щоб не розсердити Наполеона та не посваритися з царем. Англія та Франція заручалися підтримкою також Швеції, Пруссії, обіцяючи компенсації за рахунок Росії. Позиція Австрії здається Миколі підозрілою, тому 31 січня 1854 року Орлов передав австрійському імператору таку пропозицію: Австрія оголошує дружній нейтралітет. За це цар бере на себе повну відповідальність недоторканості австрійських володінь і зобов’язувалась перемогти Прусію, а з нею і весь Германський союз приєднається до цієї гарантії. Потім, у випадку перемоги Росії та розпаду Туреччини, Росія та Австрія на рівних правах оголошує свій протекторат над Сербією, Болгарією, Молдавією та Валахією. Імператор Австрії дипломатично відмовився і наказав відправити в Трансільванію 13-тисячне військо.
Наступним пошуком союзників була Пруссія, але й тут цар не отримав підтримки. Австрія запропонувала Пруссії приєднатися до австрійських вимог – вивести війська з Молдавії та Валахії. Король Фрідріх-Вільгельм 4 не посмів відмовитися та 20 квітня погодився приєднатися до Австрії. З цього часу війна була програна. З висадкою союзних військ в Криму з наступальної вона перетворилася на оборонну. Наполеон ІІІ сформував «чотири пункти» 18 липня 1854 року:
- дунайські князівства знаходяться під загальним протекторатом Франції, Англії, Австрії, Росії та Пруссії, але тимчасово окуповуються австрійськими військами; - всі п’ять держав оголошують колективний контроль над усіма християнськими підданими султана; - п’ять держав контролюють гирло Дунаю; - перегляд колективних угоди 1841року щодо Босфору та Дарданелли
1855 року помер Микола І, на престол сідає Олександр ІІ. Відбувається зближення Росії та Франції, навіть у Наполеона ІІІ виникало бажання зняти облогу з Севастополя. Почалися переговори про укладення сепаратного миру між Росією та Францією на основі „4 пунктів” Наполеона. Але Великобританія дізналася про це і виставила Росії ультиматум: - протекторат 5 над дунайськими князівствами - вільне пересування по гирлі Дунаю - нейтралітет Чорного моря, знищення флоту,укріплень на узбережжі. - відмова від протекторату святих місць - передача Молдавії частини Бессарабії. Проект Пальмерстона. Власні цілі британської політики неодноразово з'ясовувалися в англійській пресі, - але точка зору самого Пальмерстона, найбільш повно викладена ним лорду Джону Росселю, зводилася до наступного: Аландські острови й Фінляндія вертаються Швеції; Прибалтійський край відходить до Пруссії; королівство Польське повинне бути відновлене як бар'єр між Росією та Німеччиною (не Пруссією, а Німеччиною); Молдова і Валахія і все гирлі Дунаю відходять до Австрії, а Ломбардія і Венеція від Австрії до Сардинського королівства (П'ємонту); Крим і Кавказ відбираються у Росії і відходять до Туреччини, причому частина Кавказу, іменована у Пальмерстона «Черкесії», утворює окрему державу, що перебуває у васальних відносинах до султана Туреччини.
25 лютого – 30 березня 1856 року проходив Паризький мирний конгрес. У ньому брали участь повноважні представники Росії, Франції, Англії, Австрії, Сардинії, Оттоманської імперії, а також Пруссії. Головував на засіданнях французький міністр закордонних справ, двоюрідний брат імператора Наполеона III граф А. Валевський. Росія - граф О. Ф. Орлов і Ф. І. Брунов. Англія - Кларендон і Коулі. Австрія - Буолем, Сардинське королівство - Кавуром. Рішення російського імператора Олександра II піти на мирні переговори було прийнято на нараді в Зимовому палаці 3 січня 1856, на якому вдруге обговорювалося ультиматум, пред'явлений Росії австрійським імператором Францом-Йосифом. У підсумку 18 березня 1856 був підписаний мирний договір, який до 1871 року визначав політичний устрій в Європі. Росія відмовлялася від зміцнення Аландських островів; погоджувалася на свободу судноплавства по Дунаю; відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдавією і Сербією і від частини південної Бессарабії; поступалася Молдавії свої володіння в гирлах Дунаю і частина Південної Бессарабії, повертала зайнятий у Туреччини Карс (в обмін на Севастополь та інші кримські міста). Принципове значення для Росії мав пункт про нейтралізацію Чорного моря. Нейтралізація означала заборону всім чорноморським державам мати на Чорному морі військові флоти, арсенали і фортеці. Таким чином Російська імперія ставилася в нерівноправне становище з Османською, яка зберегла повністю свої військово-морські сили в Мармуровому та Середземному морях. До трактату додавалася конвенція про протоки Босфор і Дарданелли, що підтверджують їх закриття для іноземних військових кораблів у мирний час. Паризький мирний договір 1856 року повністю змінив міжнародну обстановку в Європі, знищивши європейську систему, що покоївся на Віденських трактатах 1815 Верховенство в Європі перейшло з Петербурга до Парижа.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz