| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 17:29 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Об’єднання Німеччини. В другій половині ХІХ століття Австрія і Пруссія були державами-суперниками в процесі об'єднання німецьких земель. 1862 р. - прусський канцлер О. Бісмарк почав політику об'єднання німецьких земель навколо Пруссії. 1866 р. - вирішальна перемога прусських військ над австрійцями при Садовій визначила лідируючу роль Пруссії в Німеччині. Результатом цієї перемоги було приєднання до Пруссії дрібних німецьких держав, таких як Ганновер, Кургессен, Нассау, Шлезвіг, Гольштейн. 21 середня і дрібна держава, що знаходилася північніше ріки Майн були об'єднані в Північно-німецький союз, на чолі якого також стала Пруссія. Чотири південно-німецьких держави: Баварія, Баден, Вюртемберг і Гессен-Дармштадт були зв'язані з Пруссією секретним військовим союзом проти Франції. Поразка Австрії призвела до переосмислення внутрішніх розбіжностей, місцевої автономії і лібералізму[83]. Новий Північнонімецький союз мав свою конституцію, прапор, урядові й адміністративні структури. Пруссія, під керівництвом Отто фон Бісмарка, військовими перемогами здолала активний опір Австрії ідеї об'єднаної Німеччини. Ця ідея не лише послабила вплив Австрії на німецькі держави, а й розколола дух загальнонімецької єдності: більшість німецьких держав були незадоволенні прусської політикою сили. У 1867 році був створений Митний союз, що охопив усю Німеччину і став економічною основою для повного об'єднання країни. Цьому об'єднанню заважала Франція, що перешкоджала приєднанню до Прусії чотирьох південно-німецьких держав. 1870 — 1871 р. — перемога Прусії у франко-пруській війні. Після декількох битв, зокрема, при Шпіхерні, при Верті, при Марс-ла-Тур, і при Гравелотті, німці розгромили основні французькі війська і дістались важливого міста Мец, та столиці Франції, Парижу. Вони захопили французького імператора та взяли всю армію в полон у битві під Седаном 1 вересня 1870 року.
Європа під час об’єднання Німеччини. У грудні 1862 року Бісмарк заявив, що його не влаштовують існуючі відносини між Пруссією і Австрією. Бісмарк не виключав можливості зближення Пруссії з ворогами Австрії. У кінці 1862 року почалися хвилювання в Польщі, солідарність з якої продемонстрували Англія, Франція та Австрія. А Пруссія уклала з Росією Альвенслебенську конвенцію. Ця конвенція була потрібна не стільки для якоїсь практичної вигоди Пруссії, скільки для демонстрації її добрих відносин з Росією. Росія ж у цей період була, мабуть, основним геополітичним супротивником Австрії, тому що інтереси цих країн прямо стикалися в області питання про дунайських слов'ян і Боснії. Таким чином, Бісмарк завдяки витонченій політичної комбінації нейтралізував Росію. Пруссія одна з великих держав підтримала в польському питанні Росію. Щоб доповнити перелік причин майбутнього доброзичливого нейтралітету Росії під час об'єднання Німеччини «залізом і кров'ю», слід відзначити той факт, що Вільгельм I доводився дядьком Олександру II, а Бісмарк мав безліч прихильників у дипломатичному корпусі Санкт-Петербурга, бо сам служив там прусським посланцем ( 1859-1861).
Незабаром Бісмарк завдав серйозного удару в боротьбі за владу і Австрії, від імператора якої Франца-Йосипа прийшла чергова ініціатива реорганізації Німецького союзу, для чого пропонувалося організувати з'їзд у Франкфурті. Зрозуміло, австрійський варіант передбачав домінування найбільших монархів, з яких планувалося створити директорію, інших, менш значущих монархів, планували скликати періодично. У відповідь Пруссія висунула контрпроект, що передбачав створення всенімецького парламенту, обраного на основі загального виборчого права. Цим Бісмарк вбив двох зайців: по-перше, домігся лояльності до Пруссії усього зібрання, який відмовився ратифікувати віденські умови без схвалення Пруссії, по-друге, наочно продемонстрував панічний страх австрійського двору перед будь-якими демократичними устремліннями.
Зрозуміло, нам не зрозуміти повністю обстановки на континенті без знання ситуації в інших великих державах - Англії та Франції. Франція, яка була в цей період провідною країною Європи, загрузла в1862-1865 рр. в абсолютно провальною мексиканській війні. Мало того, що завоювання і утримання колоній самі по собі вимагали відволікання значних сил, так Франція ще й отримала серйозний конфлікт з Англією, чиї колоніальні інтереси постійно перетиналися з французькими. На це наклалися й особисті антипатії імператора Наполеона III до Англії. Зближення з Австрією було неможливо через наданої французами допомоги Італії, Пруссію ж Наполеон III взагалі не визнавав серйозним гравцем на європейській арені. Англія, взагалі не була має наміру втручатися в які б то не було континентальні конфлікти, більше піклуючись про збереження своїх колоній. У цей період британці були куди більш стурбовані не німецьким питанням, а спробами Наполеона III приєднати Бельгію і французьким проектом Суецького каналу, прямо загрожував англійської панування в Індії. Об'єднана Німеччина, не мала колоній, розглядалася англійським урядом не як супротивник, а як партнер у справі збуту на континент англійських товарів. Таким чином, незважаючи на те, що жодна з великих держав, зрозуміло, не була зацікавлена в появі в центрі Європи потужного централізованого держави, ситуація на початку 1860-х років склалася цілком благополучно для Пруссії. Незаперечна в цьому заслуга Бісмарка, грамотно скористався самоусуненням Росії від міжнародних справ після Кримської війни, конфліктом Франції та Англії і зайнятістю Австрії у франко-італо-австрійської війни.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
