| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 17:19 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Термін "Середнє Подніпров'я", почав вживатися дослідниками, насамперед, щодо природи козацтва, без виокремлення його як по території, так і по особливостях економічного, суспільно-політичного розвитку місцевого населення. Кожен з істориків вкладав свій зміст у цей термін. Як правило, переважна більшість з них вживала його у розширеному значенні, включаючи до нього навіть землі Чернігівщини, Північної Київщини, східної Полтавщини, а також Вінничину та Брацлавщину. Зокрема, у працях багатьох дослідників українського козацтва саме так вживається поняття території Середнього Подніпров'я. Хоча саме в НИХ дуже часто спостерігаються спроби локалізувати цю територію правим і лівим берегом середньої течії Дніпра, від басейну річки Рось до нинішнього Чигирина на правому березі, і від Переяслава ДО впадання Сули в Дніпро на лівому березі. Такі спроби ми бачимо найбільш яскраво в працях М.Максимовича, П.Куліша, М.Костомарова, І.Каманіна, деяких інших авторів. Термін "Середнє Подніпров'я" широко використовується в працях сучасних дослідників. Зокрема, в дисертаціях, що захищалися в інституті історії України HAH України при аналізі процесів, що відбувалися на Центральній Україні. Слід відзначити, що вони також вживають визначення території Середнього Подніпров'я у розширеному розумінні. Зокрема, включають сюди Житомирщину, чернігівські землі, навіть Сумщину. На нашу думку, найбільш близькими до істини є ті автори, які пов'язують середню Наддніпрянщину з Київською землею і з полянами. За дослідженнями В. Антоновича, М. Грушевського, землі розселення полян обмежувалися течіями рік Дніпра, Росі, Ірпеня. Тобто, територію Середнього Подніпров'я можна було б визначити у таких межах: знаходиться ця земля в середній течії Дніпра, що є віссю цієї території; на правому березі на півночі від Заруба до м. Чигирина на півдні; від м. Звенигородки на заході - до Дніпра; на ЛІВОМУ березі - від Переяслава на півночі до впадіння СУЛИ - на півдні; правим берегом рік СУПІЙ та Сула - на сході. За нинішнім адміністративно-територіальним поділом землі Середнього Подніпров'я відносяться до Київської області, включаючи її південні райони, Полтавської області з її західними районами, північні райони Кіровоградської області, а також нейтральні райони Черкащини. Південно-західною межею можна вважати лівий берег річки Вись.
Природні умови в історії території та населення, що її заселяло, у часи, що розглядаються у нашому дослідженні відігравали визначальну роль. За В. Ключевським, природні умови є та "сила, що тримає в руках колиску кожного народу". Для Середнього Подніпров'я кліматичні умови, ґрунти, ріки, водорозділи, природний ландшафт стали детермінантою, що вирішальною мірою впливала впродовж віків на життя населення. Безумовно, природний ландшафт тієї чи іншої території оцінюється нами з сучасних позицій, що є далеко не адекватними тим далеким часам, коли залежність людини від природних умов була повною. Нині істинний стан природних умов спотворюється певними змінами які відбулися в екосфері в результаті втручання людини. Так сталося, зокрема, і на Середньому Подніпров'ї, де у XVIII ст. по-хижацьки винищені ліси, особливо в його західній частині, а в наш час здійснено значні роботи з меліорації, споруджено величезні водоймища: Канівське та Кременчуцьке. Однак літописні джерела, праці дослідників ХУІІІ-ХІХ ст., певні ознаки природних факторів, що не зазнали значних змін, дають нам змогу реконструювати природно-кліматичні умови життя наших предків з найдавніших часів.
Розташована Середня Наддніпрянщина на правому та на лівому берегах Дніпра. На Правобережжі вона розташована на Придніпровській височині Вона є досить розчленованою і припіднятою частиною землі з абсолютними висотами до 273 метрів над рівнем моря. Ця частина краю покрита ярами та болотами. Тут виділяються Канівські гори та Мошногірський кряж. Природу визначають басейни річок Росі, Вільшанки, Тясмина, Висі, Гірського та Гнилого Тікичів, і дрібніших Ірдинки, Гнилого Ташлика, Сріблянки та десятків невеличких, часто безіменних, річечок, джерел, озерець . Землі лівобережної частини Середнього Подніпров'я більш пологі. Ближче до Дніпра - низовинні з широким розвитком терас, інколи заболочені із значним заляганням підґрунтових вод. Знач¬ний вплив на природні умови полтавського Середнього Подніпров'я мають ріки Сула, Псьол, Ворскла (їх завершальні течії), а також менші: Супій, Трубіж, Золотоношка, Чумгак, десятки ставків, озер. Геологічний склад грунтів Середньої Наддніпрянщини сформувався під впливом руху льодовика. Типовими ґрунтами краю є чорноземи: це опідзолені чорноземи та темнолесові ґрунти, сірі та ясносірі лесові, глибоко гумусні та лучні чорноземи. Земля характеризується високою родючістю. Значна частина Середнього Подніпров'я заліснена. Це, в основному, дубовоясеневі, дубовограбові гаї. Черкаський субір (сосна, дуб, клен, береза) - найпівденніша межа наддніпрянських хвойних лісів в Україні.
На тій частиш Київщини, Черкащини, Полтавщини, Кіровоградщини, що належить до Середнього Подніпров'я, чимало джерел, озер, ставів. Тільки на Черкащині їх понад 650. Клімат Середнього Подніпров'я, надзвичайно сприятливий для ведення господарства, з найдавніших часів сприяв розселенню тут людей. У нас немає систематичних спостережень за кліматичними умовами з найдавніших часів, однак ті уривки літописів, де згадуються природні умови, переконують, що значних змін не відбулося. Навіть рукотворні моря не завдали істотних змін кліматичним умовам. Вони мають помірно-континентальний характер. Літо тут тепле й сухе, зима м'яка з частими відлигами. Середня температура січня мінус 6 градусів, липня - плюс 20 градусів Сума атмосферних опадів 430-520 мм за рік. Тривалість вегетаційного періоду 158-210 днів. Територія Середнього Подніпров'я в тих межах, що визначена в попередньому розділі, належить до зони Лісостепу на північних околицях і на півдні прилягає до Степової природної зони. Тобто, знаходиться на межі Лісостепу і Степу з природним прикордонням, порубіжною зоною, яка має ряд відмінних природних характеристик, що відрізняє її від інших територій. Насамперед, це те, що землі Середнього Подніпров'я мали значні заліснені території, разом з тим тут великі масиви родючих чорноземів. Ця земля багата на річки, заплави, болота, яри та балки, що робило її населення природно захищеним від численних ворогів. Це є суттєвим в історії народу. За оцінками природодослідників, Середнє Подніпров'я поділяється на кілька фізико-географічних районів. Це Притікицький, Тясмино-Вільшанський, Дніпро-Тясминський, Лівобережний придніпровський райони, Білоцерківська рівнина та Канівське пасмо. Багата і різноманітна фауна Середнього Подніпров'я. З давніх-давен тут плодяться дикі свині, косулі, лосі, лисиці, зайці, борсуки, єноти, бобри, лісові куниці, білки. Багаті на рибу річки. Чимало дослідників Середнього Подніпров'я, ґрунтуючись на згадках безпосередніх свідків, вказують на те, що наддніпрянські землі були придатними для життя.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
