| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 17:03 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Важливим кроком в розвитку прав людини були буржуазно-демократичні революції XVII-XVIII ст., які висунули не тільки широкий набір прав людини, але і принцип формальної рівності, який став основою універсальності прав людини, який надавав їм дійсно демократичний характер. Зрозуміло, що соціальна революція була б неможливою без відповідного ідеологічного підґрунтя, що неодмінно включало і боротьбу з ідеологією Середньовіччя. Саме це й викликало появу на історичній арені французьких просвітителів XVIII ст. з їх матеріалізмом і атеїзмом. Ідеологічним підґрунтям перших буржуазних революцій стали ідеї тираноборства. На шлях революційних перетворень Франція стала значно пізніше, ніж Голландія та Англія, - наприкінці XVIII ст. Політичні вчення, які ідейно підготували ранні буржуазні революції, в умовах передреволюційної Франції набули значного поширення й розвитку, а принципи свободи й рівності, проголошені і частково здійснені в Голландії та Англії, на французькому ґрунті перетворилися в розгорнуті політичні вчення. Однією з найважливіших особливостей Англійської революції середини XVII століття була своєрідність ідеологічної драпіровки її соціально-класових і політичних цілей. Це була єдина революція європейського масштабу, в якій роль бойової теорії повсталих грала ідеологія Реформації у формі кальвінізму на англійському грунті, - пуританізм. Одні бачили в ньому дорогу до свободи і демократії, інші - дорогу до насильства і тиранії. Пуританізм веде свій початок з 90-х років XVI століття. У його передреволюційній історії слід розрізняти два етапи: 1) доктринальний (в перевазі - опозиція королівської, англіканської церкви, обумовлена незавершеністю Реформації в цій країні) і 2) політичний - злиття релігійного нонконформізму з політичною опозицією абсолютизму Стюартів. Всі ці перетворення і процеси, що сягають початком правління Єлизавети І, викликали зародження і розвиток в країні маси різних рухів, які різними методами протистояли абсолютизму і застарілим порядкам. Серед найпоширеніших були пуританство, що згодом розпадеться на дві течії: пресвітеріанство, більш помірковані і індепендентів, радикально налаштованих; левеллери, що набули широкого поширення в армії, а також диггери, найбільш помірковані. Ідеологічну базу у Франції протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва. На тлі цих подій деякі ідеї французьких філософів-просвітителів, таких як Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ж. Ж. Руссо, Д. Дідро та ін., набували нового революційного сенсу. Вже названі вище просвітителі Руссо, Вольтер, Монтеск’є, Д ’Аламбер та ін. заклали основи ідеологічного підгрунтя революційного руху. Вольтер, наприклад, був прибічником ідеї конституційної монархії, він виступав проти свавілля церкви і привілеїв дворянства. Для Шарля Монтеск’є ідеалом була конституційна монархія за прикладом британської, з двохпалатним парламентом і поділом влади на виконавчу, законодавчу і судову. Він виступав за гарантії свободи та приватної власності. Жан Жак Руссо навпаки вважав витоком соціальної нерівності приватну власність.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
