| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 16:41 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Тільки після смерті Петра І у січні 1725 р. почався курс на лібералізацію державних і суспільних порядків у державі. Він стосувався й України. Вже в лютому 1725 р. Верховна таємна рада розглядала проект контрреформ в Україні, насамперед відновлення гетьманства. Зміна політичного курсу Росії щодо України зумовлювалася кількома чинниками, у тому числі загрозою війни з Туреччиною, незадоволенням серед українських верхів, а також прагненням Меншикова та інших російських можновладців позбутися оподаткування своїх українських маєтностей. Російський уряд замінив українським козакам Низовий похід виплатою трьох карбованців з кожного, а Катерина II звільнила з ув'язнення козацьку старшину (Полуботок до того часу помер у в'язниці). Звільненим заборонили повертатися в Україну. Виняток був зроблений тільки для Апостола, від якого перед від'їздом взяли присягу бути "вірним рабом російських монархів, охороняти їхні інтереси, не мати зв'язків з турками, кримцями, поляками, запорожцями та іншими "народами сторонніми". Вперше вільнолюбива старшина трактувалася як раб, холоп російських імператорів. Син Апостола залишився заложником у Меншикова.
Після приходу до влади Петра II навесні 1727 р. скасовувалися всі податки, введені Малоросійською колегією, що найбільше відповідало інтересам козацької старшини і російських землевласників. Верховна таємна рада після обговорення відповідного проекту з козацькою старшиною 20 червня 1727 р. прийняла рішення про реставрацію українського гетьманства. В "таємних пунктах" вказувалося, що, незважаючи на декларовані українському народові права на обрання нового гетьмана, це написано "для лиця", щоб заспокоїти його. Насправді імператор призначив гетьманом України миргородського полковника Апостола. Спеціальному посланцеві Наумову наказувалося втілити рішення імператора в життя. Якби козаки були проти нав'язаної їм кандидатури, тоді посланець мав зупинити раду й не дозволити обирати іншу кандидатуру. Офіційне повідомлення про згоду на обрання нового гетьмана надійшло до Глухова в липні 1727 р. Царський кур'єр при цьому прямо заявив, що гетьманом призначено миргородського полковника Данила Апостола. Козацтво з наївним ентузіазмом зіграло відведену йому царським урядом роль при обранні Данила Апостола гетьманом України (1727— 1784). Він був одним із старих полковників, що товаришували з І. Мазепою, і добре пам'ятав часи самостійності України. Протягом серпня—вересня 1727 р. Малоросійська колегія припини* ла своє існування. Однак автономні права України знову обмежувалися. Російський уряд залишив за собою контроль над фінансами, підпорядкував козацькі полки російському командуванню, запровадив нову систему контролю за діяльністю гетьмана та козацької старшини. Було також зроблено спробу перевірити права української старшини на маєтності для того, щоб відібрати у неї "неправильно" захоплені землі. Звичайно, старшина робила все, щоб звести нанівець таку спробу. "Генеральное следствие о местностях" (1729—1730 рр.) не дало через опір старшини практичних результатів. Замість обмеження старшинського землеволодіння вийшло закріплення прав на володіння маєтками. Рішительні пункти" 1728 р. Згідно з "новим договором" гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами. Дозволялося лише розв'язувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента. На військові уряди мали обиратися особи зі старшини, одначе затверджувалися вони імператором. Нижчу старшину затверджував гетьман. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд. Він складався з трьох росіян і трьох українців та очолювався гетьманом, але "головним суддею" вважався цар. Скасовано заборону росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначалося, що нові землевласники мають коритися українській адміністрації. Нові статті значно обмежували й без того урізані права та вольності України. Що ж до гетьмана Апостола, то права йому надавалися навіть менші, ніж Скоропадському. Відновлення гетьманства в 1750 р. було спричинене: 1.Позицією старшини, яка наполегливо домагалася відновлення гетьманства від імператорського двору. 2.Наростанням невдоволення українців їхнім економічним становищем і загостренням у зв'язку з цим внутрішньої ситуації в Гетьманщині. 3. Загрозою війни проти Пруссії та ймовірною необхідністю використати у разі такої війни військовий потенціал Гетьманщини. 4. Потребою відновити економічно-стратегічний потенціал України з метою використання його у майбутніх війнах проти Туреччини. Царським указом від 5 червня 1750 р. Єлизавета затвердила Кирила Розумовського на гетьманському уряді.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
