| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 09:24 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Німецько-Радянський торговельний договір 19 серпня 1939 року. Згідно з договором Радянський Союз мав постачати в Німеччину сировину в обмін на фабричне обладнання, комплекси, механізми та верстати, човни, та інші транспортні засоби сукупною вартістю 120 мільйонів рейхсмарок. Договір було доповнено та розширено договором про торгівлю від лютого 1940 року та договором про границі та торгівлю від 1941 року.
Згідно з радянсько-німецькою торговельною угодою, Німеччина отримала від СРСР 1,5 млн. т зерна, 101 тис. т бавовни, 1 млн. т лісоматеріалів, 238 тис. т бензину, 14 тис. т міді, 140 тис. т марганцевої руди, 8 млн. т нафтопродуктів, десятки тисяч тонн стратегічної сировини — нікелю, алюмінію, золота, навіть платини (900 кг!). Сумлінність Радянського Союзу у виконанні торговельної угоди просто вражає. За 2,5 місяці до нападу на СРСР Німеччина припинила поставки згідно з цією угодою. Але радянська сторона неухильно виконувала свої зобов'язання. От що пише И.Геббельс у своєму щоденнику (запис від 27 липня 1940 р.): "Росіяни поставляють нам навіть більше, ніж ми хочемо мати. Сталін не шкодує трудів, щоб подобатися нам". Останній ешелон із продовольством та сировиною німецькі залізничники прийняли зі станції Брест-Литовськ за кілька хвилин до початку агресії. Сталінський уряд здійснював масові поставки саме тих дефіцитних матеріалів, без яких неможливим було виробництво літаків, танків, підводних човнів. А безперебійне надходження з СРСР хліба і м'яса, масла і яєць дало змогу Німеччині, в якій діяла карткова система, ство-рити необхідні продовольчі запаси на випадок війни. Досить сказати, що поставки Радянського Союзу Німеччині в 1939-1941 рр. станови¬ли понад 40% усього радянського експорту й значно ослаблювали ефект англійської блокади. Словом, мав рацію Л.Троцький, який із да¬лекого мексиканського заслання, спостерігаючи за незграбними зовнішньополітичними маневруваннями сталінського уряду, глузував: "Сталін став інтендантом Гітлера". Додамо: інтендантом у форсованій підготовці війни проти Радянського Союзу.
Невтішний наслідок для СРСР мало й військове співробітництво. Так, німецька сторона продала СРСР недобудований важкий крейсер "Лютцов', перейменований на "Петропавловськ", а також 25 новітніх літаків. Коли кронштадтські інженери й робітники розпочали той крей¬сер добудовувати та озброювати, він мало не перевернувся, у зв'язку з чим довелося поставити його на прикол як плавучу зенітну батарею на Неві. Що ж до літаків, то Гітлер і тут нічим не ризикував, передаючи їх радянській стороні. Адже знав, що конструктори вже не встигнуть використати здобутки німецького літакобудування.
Та не тільки добром кровним радянські вожді намагалися відкупи¬тись од Гітлера. Останнім часом з'явилися дані про контакти між НКВС і спецслужбами нацистської Німеччини. Резидентурам геста¬по, що діяли в прикордонних районах, було передано 92 тис. антифа-шистськи налаштованих польських біженців, тобто, 25% їх загальної чисельності. "Співробітництво" зайшло так далеко, що на вимогу гітлерівського уряду Німеччині було передано й понад 400 німецьких антифашистів-емігрантів. Стався й зовсім разючий факт. Коли німець¬ка сторона запропонувала передати СРСР керівника німецьких ко¬муністів Ернста Тельмана, радянський уряд фактично відмовивсь од нього. Єдиним реальним виграшем Сталіна стали відомі територіальні придбання. Того ж прагнув і дістав Гітлер, який 22 серпня 1939 р. тішив себе: "Я подам руку Сталіну й разом із ним приступлю до ново¬го розподілу світу".
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
