Все для історика
П`ятниця, 29.11.2024, 00:07
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Радянський партизанський рух на окупованій території України - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Радянський партизанський рух на окупованій території України
EkzorДата: Вівторок, 08.05.2012, 09:01 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Винищувальна політика окупантів змушувала громадян України підніматися на боротьбу, яка набувала різних форм. Партизанський рух на окупованій території України розгортався під впливом двох чинників: природного прагнення громадян протидіяти вторгненню ворога і організаційних зусиль радянських органів влади, які перед відступом створювали підпільно-партизанську мережу з відповідними органами управління: підпільними райкомами, міськкомами і обкомами КП(б)У. В офіційних виданнях радянської доби вказувалося, що у період від червня по вересень 1941 р. були створені 23 підпільні обкоми КП(б)У, 685 міськкомів і райкомів партії. Але десятки тисяч задіяних у цій мережі людей (за неповними даними - майже 30 тис.) загинули або були ув'язнені в концтаборах відразу після того, як проявили себе у боротьбі з окупантами. Не маючи будь-яких навичок у конспіративній роботі, вони не могли боротися на рівних з гестапівцями, які мали великий досвід боротьби з підпільниками безпосередньо в Німеччині. Серед активно діючих партизанських формувань першого року війни виділявся спочатку загін, а потім - з'єднання на чолі із С.Ковпаком. Головним місцем дислокації ковпаківців були сумські ліси. Велике партизанське з'єднання і підпільний обком КП(б)У на Чернігівщині очолював О.Федоров. На базі загонів, що діяли на території Галицького, Лубенського і Миргородського районів, діяв Полтавський підпільний обком КП(б)У на чолі з С.Кондратенком. Через активну партизанську діяльність у цьому районі Гітлер відмовився створювати в районі Лубен свою ставку для керівництва військовими діями на Східному фронті. Ставка була збудована під Вінницею. Літні місяці 1942 р. стали переломними в розгортанні партизанського руху. Вирішальну роль в активізації партизанського руху відіграло те, що до середини 1942 р. визначилася позиція основної маси українського селянства щодо окупантів і створилася сприятлива обстановка для - залучення до антифашистської боротьби нових сил. Велику роль в активізації партизанського руху відіграли й дії Ставки Верховного головнокомандування. Впродовж цілого року партизани були позбавлені централізованого керівництва. Це заважало постачанню партизанам зброї та боєприпасів, медикаментів, засобів зв'язку, кадрів підривників, радистів, шифрувальників тощо. Не існувало координації дій окремих партизанських загонів та з'єднань. За рішенням ДКО від 30 травня 1942 р. при Ставці Верховного головнокомандування було створено Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР), а при Військраді Південно-Західного стратегічного напряму - Український штаб партизанського руху (УШПР). В розпорядженні штабу були потужні радіовузли, склади зброї та боєприпасів, госпіталі, транспортні літаки. При штабі почала функціонувати школа, яка готувала партизанські кадри. 27 липня 1942 р. ЦШПР затвердив "Оперативний план масованого удару по комунікаціях ворога і вузлах зв'язку противника". В ньому діяльність партизанських загонів уперше ув'язувалася з планами військових рад фронтів. На його основі УШПР розробив конкретний план бойових дій. У другому півріччі 1942 р. партизани України пустили під укіс 154 ешелони (проти 85 за перше півріччя). Великого значення надавалося пропагандистській діяльності на окупованій території. Восени 1942 р. видавалося до десятка партизанських газет тиражем від 500 до 2 тис. примірників кожна.
Одночасно з роз’яснювальною діяльністю підпільники організували саботаж трудящими економічних, політичних і воєнних заходів окупантів , вели диверсійну роботу й збирали розвідувальні дані, які передавали і радянський тил. Багато робили учасники антигітлерівського підпілля з урятування людей від вигнання на каторжні роботи до Німеччини, з визволення військовополонених і в’язнів з фашистських таборів і тюрем, з надання допомоги пораненим червоноармійцям і командирам, яких переховувало населення. Зокрема високу гуманність і самовідданість виявили співробітники дев’ятої лікарні міста Харкова під керівництвом професора О. Мєщанінова. За час окупації Харкова вони вилікували близько двох тисяч поранених бійців, багато визволили з таборів військовополонених, немало хлопців і дівчат урятували від відправлення в Німеччину. Активну участь у народній боротьбі проти окупантів брала, передусім, молодь. З листопада 1941 р. до травня 1942 р. у Полтаві діяла молодіжна група „Нескорена полтавчанка”, яку очолювала студентка Харківського державного університету Олена (Ляля) Убийвовк. Учасники групи, яких налічувалося 20 чол., приймали по радіо зведення Радянського Інформбюро, розмножували і розповсюджували їх у місті, надавали допомогу військовополоненим у таборах, організовували їх утечі, влаштовували саботаж на підприємствах, встановили зв’язок з партизанами в Диканських лісах.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz