| Ekzor | Дата: Вівторок, 17.01.2012, 18:40 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| У січні 1919 р. у Харкові в складі Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (ВУКОПМИС) Наркомосвіти УРСР було створено архівно-бібліотечну секцію на чолі з В. Барвинським - всеукра¬їнську установу з керівництва архівною справою. Пошуки шля¬хів удосконалення керівництва архівними установами і партій¬но-державного контролю за їх діяльністю вели до реорганізації архівних органів управління. Рішенням Наркомосвіти УРСР у липні 1919 р. архівну секцію ВУКОПМИС було перейменовано на Головне управління архівною справою, підпорядковане позашкільному відділові Наркомосвіти УРСР. Головне управ¬ління архівною справою розробило проект загальної архівної ре¬форми в республіці, яка передбачала створення Всеукраїнського архівного фонду, організацію мережі центральних і місцевих ар¬хівних установ, підготовку кадрів для архівної системи. У серпні 1919р. було засновано Всеукраїнський Головний архів у Києві, де зосереджувалися фонди київського, подільського і волинсько¬го генерал-губернатора, київського губернатора і губернського правління, губернського жандармського управління, попечителя Київського учбового округу.
Практичні заходи щодо реформування архівної галузі, цен¬тралізації та націоналізації архівної справи почали здійснюватися після остаточного встановлення в Україні радянської влади. Ос¬нови архівної політики радянського уряду було викладено у "Тим¬часовому положенні про архівну справу", затвердженому РНК УРСР 20 квітня 1920 р. Всі архіви, в тому числі приватні доку¬ментальні зібрання, оголошувалися загальнонародним надбан¬ням. Архіви ліквідованих установ, а також архівні документи діючих установ і організацій передавалися у повне розпоряд¬ження архівних секцій при губнаросвітах, встановлювалася від¬повідальність у законодавчому порядку за знищення і продаж архівів.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
