| Ekzor | Дата: Вівторок, 17.01.2012, 18:35 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| PОЗГОРТАННЮ ВИДАВНИЧОЇ діяльності архівних установ України впродовж 1991-2001 рр. сприяли спільні зусилля архівістів і відродженої 1988 р. академічної Археографічної комісії щодо втілення широкомасштабної програми видання документаль¬них пам'яток історії і культури.
Однією з перших археографічних праць українських архівістів доби незалежності України став збірник епістолярних джерел "У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891-1941)" (К., 1993), упорядкований співробітниками ЦДІАЛ Ук-раїни О. Гайовою, У. Єдлинською, Г. Сварник. Постаті академіка К. Студинського та його адресатів — В. Винниченка, Б. Грінченка, М. Грушевського, Ф. Колесси, інших українських патріотів не мог¬ли раніше навіть потрапити до видавничих планів. Вихід такого збірника уможливила лише нова концепція археографічної діяль¬ності, зумовлена суспільно-політичною ситуацією.
Загалом 1993 р. у зв'язку з підготовкою до 150-ліття Археогра¬фічної комісії став особливо плідним для видавничої діяльності архівних установ. Розпочалася робота над "запорозькою" тема¬тикою. Вийшли друком "Реєстр Війська Запорозького 1649 р.", опис фонду "Архів Коша Нової Запорозької Січі" та ін. Побачили світ тритомний збірник документів Кирило-Мефодіївського братства, Книга Київського підкоморного суду XVI—XVII ст., описи Київ¬ського та Галицького намісництв, повні матеріали II з'їзду КП(б)У (1918), тривалий час закриті для дослідників. З 1992 р. у видав¬ничій тематиці державних архівів поважне місце посіла тема зло¬чинів компартійного режиму проти українського народу: голодо¬морів 1921-1923, 1932-1933, 1947 рр., колективізації, репресій тощо. Крім збірників "Голод 1921-1923 років на Україні" та "Колективіза¬ція і голод на Україні. 1929-1933", підготовлених археографами ЦДАВО України, аналогічні публікації здійснили дніпропетровські, житомирські, кіровоградські, Хмельницькі архівісти. Провідне місце у видавничих планах держархівів посіли інші теми, що раніше належали до заборонених або "неактуальних": конфесійна історія, життя національних меншин України (євреїв, німців, греків тощо), події української революції 1917-1921 рр. та визвольних змагань XX ст., Чорнобильська катастрофа, життя видатних українців. Знач¬но підвищився відсоток документальних видань, присвячених істо¬ричним подіям, що відбулися до 1917 р. Вони становили вже понад половину всіх видань, а за деякі роки - переважну частину всіх ви¬даних збірників.
Іншим характерним моментом стало урізноманітнення джерель¬ної бази документальних публікацій. Поруч з традиційними пере¬важно офіційного походження документами архіви друкували ме¬муари, щоденники, листи видатних громадських і культурних діячів, перевидавали раритетні книги. Важливе значення для створення повноцінної джерельної бази дослідження історії українського на¬роду мали видані друком за участю українських архівістів спогади П. Скоропадського16, щоденники О. Кістяківського, С. Єфремова, М. Грушевського17. Цінність цих публікацій полягала в тому, що вони, незважаючи на яскраво виражений суб'єктивізм, притаманний автокомунікативним джерелам, становили собою "неоціненну хро¬ніку українського життя", містили свідчення про маловідомі події. Археографи повернули українському читачеві "Історію Української Академії наук" Н. Полонської-Василенко, "Історію України-Руси" га "Історію української літератури" М. Грушевського, "Огляд ук¬раїнської історіографії"" Д. Дорошенка.
Продовжувалося видання епістолярної спадщини видатних українців: М. Грушевського, М. Драгоманова, Б. Грінченка та ін18. Було започатковано нову серію популярної краєзнавчої літератури. Йдеться передусім про видавничу серію Держархіву Харківської області "Краю мій, Слобожанщино." Такі видання відіграли свою роль в історичній просвіті найширших кіл населення.
Поважне місце серед видавничої продукції державних архівів посіли видання матеріалів наукових й науково-практичних конфе¬ренцій, краєзнавчих читань. Активізація науково-організаційної роботи в галузі архівознавства та археографії в другій половині 1990-х рр. мала своїм важливим наслідком оприлюднення матеріалів цих наукових заходів у вигляді збірників наукових праць, тез доповідей га повідомлень. Найяскравіше ілюстрували проблематику теоретич¬них і прикладних архівознавчих досліджень останнього десятиліття XX ст. такі видання: "Актуальні проблеми розвитку архівної справи в Україні: Доповіді та повідомлення наукової конференції 15-16 березня 1995 р."(К-> 1996), "Українське архівознавство: істо¬рія, сучасний стан та перспективи: Наукові доповіді Всеукраїнської конференції 19-20 листопада 1996 р."(К., 1997), "Архівна та бібліо¬течна справа доби визвольних змагань (1917-1921 рр.): Збірник наукових праць" (К., 1998). Подібні видання підготували й місцеві архівні установи. Зокрема, увагу дослідників високим науковим рівнем привернув "Архівний збірник до 80-річчя Державного архі¬ву Полтавської області", виданий за матеріалами ювілейної конфе¬ренції.
Практикувалася й така форма видання текстів доповідей як те¬матичні видання архівної періодики. Так, підґрунтям п'ятого тому "Студій з архівної справи та документознавства" стали матеріали конференції "Павло Скоропадський і Українська держава 1918 р." (Київ-Чернігів 1998), а в основу шостого тому було покладено тек¬сти виступів учасників Міжнародної наукової конференції "Націо¬нальна архівна спадщина: проблеми збереження" (Київ, 2-5 листо¬пада 1999 р.).
Помітною рисою видавничої діяльності архівних установ 1991— 2001 рр. став вихід монографій, підготовлених на широкій джерель¬ній базі архівістами та архівознавцями. Наукова продукція архів¬них установ засвідчувала істотне розширення дослідницької про-блематики в галузі архівної справи. Так, було відроджено дослідження з історії державних установ (В. Шандра19), філіграно-логії(О. Мацюк20), започатковано студії архівно-інформаційної ді¬яльності (Г. Боряк21), архівної науки, освіти, періодики (І. Матяш22), міжнародної діяльності архівістів (В. Лозицький23), докумен¬тознавства (С. Кулешов24). Праці П. Слободянюка, Ф. Винокурової, Н. Христової, С. Гальчака, А. Кентія, М. Ходоровського та інших архівістів стали вагомим внеском у розвиток архівознавства, дже¬релознавства, історіографії, релігієзнавства тощо.
Загалом завдяки самовідданій праці архівістів-археографів вда¬лося подолати тимчасову кризу, викликану економічними негараз¬дами, яка спостерігалася у 1991-1993 рр. і спричинила зменшення кількості документальних видань.
Новий етап в археографічній роботі став досить плідним. Якщо 1991 р. побачили світ лише чотири видання, два з яких підготував колишній Архів ЦК КПУ, 1992 р. -так само чотири, то вже наступ¬ного року вийшло 11 збірників документів, довідкових і популяр¬них видань. Від 1996 р. кількість документальних видань, підго¬товлених архівними установи, сягала понад 30 щорічно. Загалом за1994-2000 рр. випущено 216 збірників, довідників, монографій, матеріалів конференцій. Переважна їх більшість присвячена подіям до 1917 р., всебічно висвітлює склад і зміст НАФ.
Значного розвитку набула архівна періодика, особливість якої полягала в збільшенні кількості центральних і появі регіональних, місцевих видань. Наприкінці 1990-х рр. оновився склад (Р. Пиріг -головний редактор, Г. Боряк і Л. Васько - заступники головного редактора, Л. Дубровіна, В. Лозицький, К. Новохатський, Г. Папа-кін, П. Сохань, В. Шандра, Н. Яковенко, М. Притикіна) і активізу¬валася діяльність редакційної колегії науково-практичного журналу "Архіви України".
1996 року УНДІАСД започаткував видання наукового щорічника "Студії з архівної справи та документознавства". Плани публікації розвідок і досліджень українських і зарубіжних авторів з питань архівної справи та документознавства, генеалогії, джерелознавства, історії державних установ, дипломатики, сфрагістики, бібліотеко¬знавства зумовили запровадження сталих рубрик: "Архівна справа: історія і сучасність", "Теорія і методика архівознавства", "Джере¬лознавчі галузі знань", "Документознавство: історія, теорія, прак¬тика", "Огляди архівних фондів", "Історія установ, товариств, об¬'єднань", "Видатні архівісти України", "Архівознавство за кордо¬ном", "Публікація архівних документів", "Бібліографія, рецензії, інформація", "Хроніка", "Наші консультації". Видання знайомить з досягненнями світової архівістики та документознавства, висвіт¬лює проблеми підготовки кадрів, оприлюднює наукові концепції.
1998 року розпочався вихід археографічного видання УНДАСД "Пам'ятки" як втілення нереалізованого проекту Бібліотечно-архів¬ного відділу Генерального секретарства справ освітніх Української Центральної Ради. Спочатку випуски часопису були тематичними. Перший присвячувався історії архівної справи, містив документи і матеріали про розвиток архівістики 1917-1921 рр., хроніку ар¬хівного будівництва цього важливого, але малодослідженого пері¬оду. В другому випуску опубліковано епістолярну спадщину І. Огі-єнка, в третьому - документи з історії греко-католицької церквив Україні.
Вагомим внеском в історіографію та джерелознавство стали три томи "Трудов Государственного Архива Одесской области"25. Запо¬чаткована держархівом серія призначена для публікації архівних документів, біографій архівістів та істориків, архівознавчих, джере-лознавчих, історичних досліджень.
Свою роль у позитивних зрушеннях у цій діяльності відіграв на¬уково-практичний семінар з археографії, проведений Головархівом разом з УНДІАСД і профільними інститутами НАН України. На ньому, зокрема, йшлося про розроблення перспективних видавни¬чих програм, підготовку методичних документів, організацію на¬вчання археографів, створення редакційної ради Головархіву.
Така рада під назвою "редакційно-видавнича" почала функціо¬нувати з травня 2000 р. як його науково-дорадчій орган, створений для розгляду питань публікації документів НАФ, видання наукової, науково-популярної, навчальної, довідкової літератури, рекламно-інформаційних матеріалів з архівної справи, діловодства та інших питань діяльності архівних установ.
Наприкінці 1990-х рр. стала очевидною потреба звернути увагу на проблему підготовки і випуску повноцінних сучасних довідкових видань. Стан справ з інформування широкої громадськості про склад і зміст фондів державних архівів неодноразово розглядався на за¬сіданнях колегії Головархіву, де констатувалося, що чимало архівів взагалі не мають необхідних довідників про свій фондовий склад, а частина путівників, видана ще у 1950-1960-х рр., не відбивала скла¬ду НАФ. Структурні зміни в архівній системі, зокрема інтеграція колишніх партійних архівів, приймання документів від СБУ, масо¬ве розсекречення фондів, практично не знайшли висвітлення у довід¬ковій літературі; недоступною була інформація про фонди держав¬них галузевих архівів.
Протягом 1998-2000 рр. у цьому напрямку відбулися певні зру¬шення. Друком вийшло 12 довідково-інформаційних видань, у тому числі комплексний довідник "Архівні установи України", інфор¬матори про фонди кримських, черкаських та чернігівських архівів, спеціальні довідники, покажчики, каталоги, анотовані описи, тема¬тичні огляди фондів.
Особливістю новітнього періоду видавничої діяльності стало по¬глиблення співпраці в цьому напрямку з іноземними архівними і науковими установами, окремими фахівцями: Патрицією Кеннеді Грімстед, Міріам Вайнерта ін. Перша ластівка такого співробітни¬цтва - праця П. Кеннеді Грімстед за участю Г Боряка "Доля скарбів української культури під час Другої світової війни: винищення ар¬хівів, бібліотек, музеїв" (К., 1991) започаткувала актуальний напрям досліджень державного значення, пов'язаний зі встановленням втрат НАФ з одного боку і захистом національних інтересів у галузі архівної справи з другого. Поглибилася співпраця з колегами з близького зарубіжжя. Так, спільними зусиллями Гомельського державногоуніверситету імені Ф. Скорини, Білоруського науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи, Українського нау¬ково-дослідного інституту архівної справи та документознавства видано бібліографічний покажчик та археографічний перелік до¬кументів, пов'язаних з життям та діяльністю видатного історика М. Довнар-Запольського26.
Значний успіх принесла співпраця з іноземними архівними та науковими установами, внаслідок чого світ побачили видання про фонди українських архівів англійською, німецькою та угорською мовами. Важливе значення має й спільна праця українських архівістів та американської генеалогічної фундації "Шлях до коренів" "ІЄ\УІ§Ь Кооі5 іп Укгаіпе апсі МоМоуа. Ра§е$ ґгот іЬе разі апсі агсЬі-уаі іпуепіогіез"(Нью-Йорк, 1999).
З метою піднесення наукового рівеня довідкових видань, забезпечення системності в їх підготовці, збільшення кількості міжархівних тематичних довідників, затребуваних науковою громадськістю, колегія Держкомархіву у листопаді 2000 р. затвердила Перспективний план підготовки довідкових видань за програмою "Архівні зібрання України" на 2001-2005 рр. в межах двох загальних серій: "Путівники" (довідники про склад і зміст фондів окремих державних архівів) та "Спеціальні довідники" (архівні довідники інших типів, зокрема загальнонаціонального, загальнодержавного характеру, міжнародні, тематичні тощо). Особлива увага зверталася на необхідність мати інформатори по центральним державним і галузевим архівам, підготовку анотованого реєстру описів - принципово нового типу довідників, що дозволять системно, в єдиному форматі, структуровано і оперативно представити інформаційні ресурси державних архівів у комп'ютерній інформаційній системі. Перспективним завданням плану була інтеграція вітчизняного інформаційного потенціалу до європейської та світової електронної архівної мережі.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
