Подібним до хроніки Ф.Сафоновича за жанровими особливостями є Інший тогочасний Історичний твір "Синопсис", що 1674 р. вийшов друком з благословення києво-печерського архімандрита Інокентія Гізеля. Після цього твір перевидавався багато разів: 1678 p., 1680 р., у наступні 200 років витримавши близько 30 видань. Слово синопсис у грецькій мові вживалося на означення збірників оповідань, що подавалися в хронологічній послідовності. Деякі джерелознавці приписували авторство "Синопсиса" І.Пзелю (1600-1683). Допускають, однак, що його укладачем міг бути чернець Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський У початковій частині твору автор (чи автори) "Синопсису" ще рясніше, ніж Ф.Сафонович, заповнює опис найдавнішої Історії численними малоправдоподібними легендами І небилицями. Йдеться тут про поділ світу між синами Ноя, про те, що ім'я своє слов'яни одержали від "славных дЪлес своих", тому давали "сыном своим имена": Святослав, Світославь, Ярослав, Мстислав, "сирень "Метайся о славі", Мечислав та ін. Є про те, як римський Август-кесар заповідав не дратувати слов'ян війною; як назва рассеяны по багатьох країнах пішла, "а потом россы прозвашася". Тут же сказано про "князя росска Мосох", про Сарма-цию, що ніби "прозвася" так греками через "єхидні" (по-грецьки сар-мація} очі у народу того краю. Дається пояснення слова козаки (від вождя на прізвисько Козак), слова москва (від Мосоха); що "Владимір Святославич, от кореня Августа, кесара римского, владевшего всею вселенною", обняв княжіння на "всю Россію Полунощную, Восточную, Полуденную, Білую и Черную" та ін.
Далі вміщені невеликі оповідання про Ідолів Перуна, Волоса, По-звіда, Ладо, Купала, Коляду (шостий Ідол), а також Усяяда чи Осляда, Корша чи Хорса, Дашуба чи Даждьбога, Стриба чи Стрибога й Інших, хрещення Володимира і його шлюб, хрещення всього народу київського і "всея Россш".У дусі християнської космополітичної традиції "Синопсис", здається, зовсім не помічає етнічних відмінностей між Руссю Південною чи Білою і Руссю Північною, тим паче нема для нього окремої країни — України та її національних інтересів.
Основна, так би мовити, політологічна, Ідея "Синопсису" — проповідь етнічної, Історичної, державницької єдності всієї Русі та у всі часи — від потопу до 70-х років XVII ст, безапеляційне ствердження "общерусскос-ти" Місця для українського народу ні в Історії, ні в тогочасній дійсності автори "Синопсису" не бачили В певному розумінні
вони переступали через автономістичну концепцію, якою жили українські козацькі Інтелектуали аж до кінця XVIII ст