| DANTE | Дата: Неділя, 26.05.2013, 17:34 | Повідомлення # 1 |
|
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Статус: Offline
| З української історіографії вже існує деяка наукова і навчальна література. З огляду на специфічний характер да -ного курсу лекцій вважаємо доцільним обмежитися стислим оглядом лише найважливіших навчальних посібників , що побачили світ здебільшого у XX ст . Не втратив свого наукового і дидактичного значення посібник Д. Дорошенка « Огляд української історіографії »,побудований на матеріалах лекцій , прочитаних в Українсько -му вільному університеті у Празі. Його було вперше опубліко -вано у 1923 р. в Празі і репринтно відтворено в 1996 р. у Києві. Початок української наукової праці в царині історії Д. Доро-шенко пов'язував з найдавнішими літописами княжої доби, які зафіксували витоки національної свідомості ідержавниць-кях почуттів українців. Продовжувачами літописних тра-дицій Києва і Галича історик вважав литовські літописи та синодики ХІУ -ХУ ст . Літературу ХУІ - ХУП ст ., зокрема Гус-тинський, Львівський, Подільський літописи , «Кройніку» ф. Сафоновича,«Пересторогу» Ю. Рогатинця, Синопсис І. Гі -зеля Д- Дорошенко пов'язував із зародженням і розвитком ук -раїнського козацтва, піднесенням національно- визвольного руху, кульмінацією якого сталадоба Хмельниччини. Особливу увагу в « Огляді ...» приділено козацьким літо -писам : Самовидця, С. Величка, Г. Граб'янки, творам П. Симо-новського , С . Лукомського , мемуаристиці Балика- Божка , М . Ханенка, Я. Марковичд, А. Апостола та ін . Серцевину « Огляду...» становить українська історична нау-ка періоду XIX - початку XX ст ., з яким автор пов'язував становлення її національних форм, цілісності в межах усіх етнічних українських земель . Д . Дорошенко зробив аналі-тичний огляд праць М . Максимовича, М . Костомарова, П. Куліша, В. Антоновича, М . Драгоманова, М . Грушевсько-го , Д. Зубрицького, І . Шараневича, О. Барвінського , О. Лаза -ревського, О. Левицького . Він вичленив внесок у національну історіографію вислідів В . Липинського , Д . Яворницького, Д . Багалія, М . Василенка, С . Томашівського та інших істо -риків. Концептуальне значення праці Д . Дорошенка зумов -люється синтезом української історичної думки , доведенням її цілісності, обґрунтуванням принципу наступності її розвитку . Значення цієї та інших історіографічних праць Д. Дорошенка полягає і в тому, що в них віддзеркалене ставлення автора до розвитку історіографії , в т. ч. в радянські часи . Вони започат-кували цілу серію вислідів істориків української діаспори , ра -дянської історіографії , зокрема М. Андрусяка, І. Кревецького, Б . Крупницького, О . Оглоблина , Н . Полонської- Василенко, Я . Пеленського, С . Горака , Т . Мацьківа, Л . Винара та ін.
З історіографічних праць радянських істориків вирізнявся вже згадуваний курс лекцій М. Марченка, на якому хоч і відби-лися негативні впливи партійно - класових оцінок історичних подій та істориків , він був вдалою спробою в умовах радянської дійсності задекларувати самобутність і окремішність україн -ської історіографії . Українську історичну думку автор розгля -дав у контексті історичного процесу українського народу , його культурного і політичного життя. Він виводив її витоки з усної народної творчості, літописів і історико -літературних творів . Йдучи у фарватері панівної на той час теорії « колиски» трьох братніх народів, і перебуваючи під пресом партійної ідеології та цензорів , історик не виокремив український компонент з так званої спільної східнослов 'янської історіографії , хоча з самого тексту вінпроглядався, тільки завуальовано . М. Марченко подав свою періодизацію розвитку української історичної думки , виділив добу козацько - старшинської історіографії , проаналізував праці першої половини XIX ст ., які заклали підґрунтя для поглибленого вивчення історії України. До другої половини XIX ст . історіограф не дійшов, оскільки це вимагало б від нього дати аналітичну і об'єктивнуоцінку синтезу української історії , започаткованого В. Антоно-вичем і здійсненого М. Грушевським, торкнутися його наукової схеми історії України, що в умовах широкомасштабної кри -тики школи М. Грушевського було неможливим. Тому автор обмежився типовимидля того часу ідеологічними штампами. І все ж книга М . Марченка навіть майже через півстоліття не втратила своєї історіографічної цінності , оскільки в часи «шістдесятництва» служила моральною підтримкою опози-ційного руху на захист українознавства , сприяла самоутвер-дженню української історіографії , позитивно впливала на формування світогляду нової генерації істориків . Як історіографічні пам 'ятки доби радянського тоталітариз -му можна розглядати посібники Л . Коваленка, просякнуті кон 'юнктурним підходом до трактування української історіо -графії лише як компонента радянської історичної науки. Дещо окремо стоять історіографічні висліди Ф. Шевченка, Н. Кома-ренко, А. Санцевича, В. Сарбея, на яких меншою мірою по-яйачались ідеологічні штампи, але й вони не вийшли за межі офіційних оцінок української історіографії . Найбільшу вартість для вивчення української історіо -графії мають праці 90- х рр. XX ст . - початку XXI ст . Серед них особливо виділяється вже згадуваний навчальний посібник професора Ірини Колесник, що увібрав у себе ряд її попередніх досліджень . Книга складається з двох частин . У її першій частині з'ясовуються теоретичні та методологічні за -сади історіографії , її природа і місце у процесі історичного пізнання , розкривається авторське розуміння поняття історіографії , її методів, понятійного апарату. Власне історія української історіографії розглянута в межах 5 історіогра-
фічних періодів з кінця90- х рр. XIX ст . до90- х рр. включно XX ст ., тобтопротягом ста років. " Друга частина посібника присвячена розвитку української історичної думки XVIII - початку XX ст . Автор виділила українську історичну думку та історичне письменство ХУШ- ХІХ ст ., проаналізувала антикварний напрям в ук-раінознавстві XVIII ст ., простежила взаємозв 'язок і взаємообу-Шювленість української історіографії і національного відро-дження України. і Цінність навчального посібника І . Колесник, який автор розглядала як крок до створення підручника з історіографії но-вого типу , не вичерпується багатством залученого фактичного історіографічного матеріалу, його кваліфікованим аналізом , але й тим , що в ньому чільне місце приділено питанням теорії і методології історіографії , з 'ясуванню її категоріально - по-нятійного апарату, філософіїісторії .
Близьким до проблематики української історіографії є курс лекцій « Історіографія історії України», підготовленого В. Ко-цуром та А . Коцуром1. Це своєрідне поєднання української історіографії та історіографії історії України. З одного боку , автори в хронологічній послідовності простежують розвиток історичних знань з часів давньої історії України до кінця XX ст ., а з другого боку, вони торкаються історіографії най-важливіших періодів історії України: Київської Русі та Га-лицько - Волинської держави, часів Визвольної війни середини XVII ст . та наступних процесів української історії , розкри -вають суперечливий характер радянської історіографії , аналізують зміни в розвитку історичних знань за умов держав-ної незалежності України.Взаємозалежність та взаємообумовленість розвитку ук-раїнської історичної думки та націотворення наприкінці XIX -у першій третині XX ст . ґрунтовно дослідив В. Масненко, про-аналізувавши історичні концепції М. Грушевського та В. Ли-пинського2. Важливі проблеми розвитку української історіографії пору-шені у працях О. Удода3. Особливу увагу автор акцентує на ролі історичної науки у формуванні духовних цінностей українського народу, розкриває негативний вплив на її зміст та аксіологічні функції сталінської ідеологізації історії 30-х рр . XX ст . Вагомий інформаційний потенціал містять праці, присвя -чені творчості та науковій спадщині видатних українських істориків1. На особливу увагу заслуговують біографічні творчі нариси про українських істориків А . Іванка2. Докладніші відомості про цю і подібну літературу подаються у відповідних лекціях. До того ж треба мати на увазі, що основні знання з української історіографії студенти почерпнуть у процесі са -мостійного вивчення творчої спадщини українських істо -риків. Отже, короткий огляд наявних посібників та іншої навчаль-ної літератури з української історіографії засвідчує , що цей перелік досить скромний. Його можна розглядати лише як перші кроки до створення високопрофесійних і якіснихпідручників та посібників з цієї проблематики. Загальні висновки
|
| |
| |
Головна 
