DANTE | Дата: Неділя, 26.05.2013, 17:10 | Повідомлення # 1 |
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Статус: Offline
| У вжитку історіографів велике поширення дістали такі терміни , як « течія», « напрям», « наукова школа» та ін . Який зміст вкладають у ці поняття? Під течією історичної науки розуміють систему поглядів на історичний процес , що склалися під впливом певного його історіософського трактування. На- приклад, у XIX ст . склалися ліберальна , національно-демокра- тична та інші течії в українській історіографії , кожна з яких сповідувала відповідні ідейно -політичні та моральні цінності. На відміну від течії , напрям в історичній науці ув ' язується з певними методологічними орієнтирами, специфікою розу - міння рушійних сил історичного процесу. Українська історіо - графія мала в своєму арсеналі такі напрями , як романтичний , народницький, державницький , соціально- економічний , кон - сервативний та ін . Представники кожного з них як пріоритети історичного процесу вважали або ідеалізацію старовини, ге - роїзацію видатних осіб , або зосереджувались на долі простих людей , яких вважали рушієм історії , інші бачили цей рушій у сильній державі або в її економічному прогресі . До поширених історіографічних понять належить «наукова» чи «історична », школа. Під школою прийнято розуміти особ - ливу різновидність колективної дослідницької діяльності, в епіцентрі якої перебуває взаємодія двох компонентів: учитель та учні . Історична школа - це такий організм дослідників, який базується на визнанні наукового авторитету її лідера , на спільних методологічних принципах , на загальній про - блематиці. Характерними ознаками школи є вироблення і успадкування певних дослідницьких традицій , наявність ор- ганізаційної структури у формі наукової інституції, осередку , товариства , кафедри , дослідницької групи . Невід'ємним атри - бутом наукової ніколи вважають функціонування друкованого органу - журналу , збірника . Відомий американський історіо - граф українського походження Любомир Винар до обов 'язко - вих атрибутів « ідеального типу » наукової школи відносить та - кож спільність головних історіографічних концепцій заснов - ника ніколи та його учнів, спільність історіософських засад 1 . На основі цих та інших критеріїв учений дослідив роль істо - ричних шкіл М . Грушевського у Львові та Києві, розкрив їх значення для української і світової історіографії . В історіографічній практиці використовуються такі понят- тя , як «історичне мислення » стиль », «тип історика » тощо.
Історичне мислення - це найвищий ступінь пізнання люди- ною історичного процесу, логічного відображення у свідомості об'єктивного характеру подій, фактів , явищ історії у всій бага - томанітності їх взаємозв 'язків, у т. ч . причинно- наслідкових. ПІД стилем історичного мислення розуміють систему фізіо- логічно- психологічних, логічних , теоретичних і ціннісних орієнтирів того чи іншого історика . Сукупність найбільш ха - рактерних ознак стилю істориків наукової школи або пред- ставників певного напряму , течії можуть застосовуватись для групової оцінки стилю їх історичного мислення. Нерідко по- няття стилю застосовують для характеристики певних періодів історіографічного процесу: міфологічний , теологічний, роман - тичний, консервативний , ліберальний, демократичний , авто - ритарний і т . д . Отже, українська історіографія базується на загальних і спе- цифічних теоретичних і методологічних засадах історичної і суміжних наук , має відповідний до своїх функцій категоріаль - но-понятійний апарат . Використання різноманітних методів історіографічного пізнання , послідовне дотримання принципів історизму, об 'єктивності , всебічності , системності тощо закла- дають гарантії для наукового висвітлення історії зародження і найважливіших етапів розвитку української історичної думки , її трансформації у наукову систему, в цілісну науку.
|
|
| |