| DANTE | Дата: Неділя, 26.05.2013, 17:10 | Повідомлення # 1 |
|
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Статус: Offline
| У вжитку історіографів велике поширення дістали такі
терміни , як « течія», « напрям», « наукова школа» та ін . Який
зміст вкладають у ці поняття? Під течією історичної науки розуміють систему поглядів на історичний процес , що склалися
під впливом певного його історіософського трактування. На-
приклад, у XIX ст . склалися ліберальна , національно-демокра-
тична та інші течії в українській історіографії , кожна з яких
сповідувала відповідні ідейно -політичні та моральні цінності.
На відміну від течії , напрям в історичній науці ув ' язується з
певними методологічними орієнтирами, специфікою розу -
міння рушійних сил історичного процесу. Українська історіо -
графія мала в своєму арсеналі такі напрями , як романтичний ,
народницький, державницький , соціально- економічний , кон -
сервативний та ін . Представники кожного з них як пріоритети
історичного процесу вважали або ідеалізацію старовини, ге -
роїзацію видатних осіб , або зосереджувались на долі простих
людей , яких вважали рушієм історії , інші бачили цей рушій у
сильній державі або в її економічному прогресі .
До поширених історіографічних понять належить «наукова»
чи «історична », школа. Під школою прийнято розуміти особ -
ливу різновидність колективної дослідницької діяльності, в
епіцентрі якої перебуває взаємодія двох компонентів: учитель
та учні . Історична школа - це такий організм дослідників,
який базується на визнанні наукового авторитету її лідера ,
на спільних методологічних принципах , на загальній про -
блематиці. Характерними ознаками школи є вироблення і
успадкування певних дослідницьких традицій , наявність ор-
ганізаційної структури у формі наукової інституції, осередку ,
товариства , кафедри , дослідницької групи . Невід'ємним атри -
бутом наукової ніколи вважають функціонування друкованого
органу - журналу , збірника . Відомий американський історіо -
граф українського походження Любомир Винар до обов 'язко -
вих атрибутів « ідеального типу » наукової школи відносить та -
кож спільність головних історіографічних концепцій заснов -
ника ніколи та його учнів, спільність історіософських засад
1
.
На основі цих та інших критеріїв учений дослідив роль істо -
ричних шкіл М . Грушевського у Львові та Києві, розкрив їх
значення для української і світової історіографії .
В історіографічній практиці використовуються такі понят-
тя , як «історичне мислення » стиль », «тип історика » тощо.
Історичне мислення - це найвищий ступінь пізнання люди-
ною історичного процесу, логічного відображення у свідомості
об'єктивного характеру подій, фактів , явищ історії у всій бага -
томанітності їх взаємозв 'язків, у т. ч . причинно- наслідкових.
ПІД стилем історичного мислення розуміють систему фізіо-
логічно- психологічних, логічних , теоретичних і ціннісних
орієнтирів того чи іншого історика . Сукупність найбільш ха -
рактерних ознак стилю істориків наукової школи або пред-
ставників певного напряму , течії можуть застосовуватись для
групової оцінки стилю їх історичного мислення. Нерідко по-
няття стилю застосовують для характеристики певних періодів
історіографічного процесу: міфологічний , теологічний, роман -
тичний, консервативний , ліберальний, демократичний , авто -
ритарний і т . д .
Отже, українська історіографія базується на загальних і спе-
цифічних теоретичних і методологічних засадах історичної і
суміжних наук , має відповідний до своїх функцій категоріаль -
но-понятійний апарат . Використання різноманітних методів
історіографічного пізнання , послідовне дотримання принципів
історизму, об 'єктивності , всебічності , системності тощо закла-
дають гарантії для наукового висвітлення історії зародження і
найважливіших етапів розвитку української історичної думки ,
її трансформації у наукову систему, в цілісну науку.
|
| |
| |
Головна 
