| Ekzor | Дата: Неділя, 08.01.2012, 22:06 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Атомізм був створений представниками досократичного періоду розвитку давньогрецької філософії Левкіппа і його учнем Демокрітом Абдерського. Згідно з їх вченням існують лише атоми і порожнеча. Атоми - найдрібніші неподільні, невознікающіе і незникаючих, якісно однорідні, непроникні (що не містять в собі порожнечі) сутності (частки), що володіють певною формою. Атоми незліченні, так як порожнеча нескінченна. Форма атомів нескінченно різноманітна. Атоми є першоосновою всього сущого, всіх чуттєвих речей, властивості яких визначаються формою складових їх атомов.Демокріт запропонував продуманий варіант механістичного пояснення світу: ціле у нього є сумою частин, а безладний рух атомів, їх випадкові зіткнення виявляються причиною всього сущого. У атомізму відкидається положення еліатів про нерухомість буття, оскільки це положення не дає можливості пояснити рух і зміна, що відбувається в чуттєвому світі. Прагнучи знайти причину руху, Демокріт «розбиває» єдине буття Парменіда на безліч окремих «битій»-атомів, мислячи їх як матеріальні, тілесні частинки. Платон: Прихильникам атомізму був Платон, який вважав, що атоми мають форму ідеальних платонівських тіл, (правильних багатогранників). Епікурейство: Епікур, засновник епікурейства, сприйняв від атомістів вчення про атоми, але видозмінив його. У поемі давньоримського епікурейця Лукреція «Про природу речей» атоми вперше характеризуються як тілесні («тільця» - корпускули) і складаються з матерії. Попередні античні атомісти нічого не говорили про тілесну природу атомів.
Піфагор і ранні піфагорійці. Піфагор з Самоса 580-500гдне. При тирані Поликрате переселився в Ю. Італію в м. Кротон де заснував политий і рел. союз представл. інтереси аристократії. Сам нічого не писав. Навчання його перетерпіли знач. еволюцію. Висунув реакц навчання про порядок. У заг. жтзні порядок - влась аристократів.
Послідів П. об'єдналися в союз. Боролися з демократією. У 5 вдне цей союз був розгромлений демокр. Відкидали матереалізм мілетцамі. Основа світу не матер першопочатків а часла, кіт утворюють космічний порядок - прообраз общ. порядку. Пізнати світ - значить пізнати керуючі їм числа. Перша спроба постановки вороса про роль колич. боку явл. природи. Математика, геометрія, теорії архітектури. музики, скульптури. (висота тону струни зав. від її довжини.) Рух небесних тіл підкоряється мат. співвідношенням - гармонія сфер.
Піфагорійці відривалися числа від речей, перетворювали їх у самостійні істоти, абсолютизували й обожнювали їх. Свящ. монад (одиниця) - це мати богів, загальне Первонач і основа всіх прір.явленій. Двійка - це принцип протилежності, заперечності в природі. Природа утворює тіло (трійка), будучи триєдністю першооснови і його противор. сторін. Четвірка - образ чотирьох елементів прир. ВТД. Думка про те, що все в прир. підпорядковане опред. числ спів., завдяки абсол чисел приводила П. до ідеалістичного твердження, що саме число, а не матерія явл. першоосновою всього.
Усі речі складаються з протилежностей - пар непара, межа безмежне, єдність безліч, праве ліве, чоловіче жіноче. Проте їх протилежності не переходять один в одного (на відміну від Геракліта). Особливе значення - межа і безмежне. Межа - вогонь, беспред. - Повітря. (Порожнеча). Світ дихає порожнечею, складається з взаимод. вогню і повітря.
Платонізм, ідеалістичний напрям у філософії, що виходить з вчення Платона. Основний зміст П. - теорія ідей. Ідея розуміється в П. як гранично узагальнене життєво функціонуюче логічне поняття, що містить в собі принцип і метод осмислення кожної речі, що володіє художньою структурою і що є специфічною субстанцією. Матерія для П. є відображення і витікання ідеї.
Арістотелізм - філософські течії і школи, що знаходилися під вліяніемученія Аристотеля. Про арістотелізме в античності див. Періпатетіческаяшкола. У середні століття, часто в поєднанні з неоплатонізмом, получілраспространеніе в грецькій патристиці (Іоанн Дамаскін) і візантійскойфілософіі, в арабській (Кінді, Фарабі і особливо Ібн Рушд) та єврейської (М. Маймонід) філософії; з кін. 12 в. арістотелізм відтісняє на Зх. Европеплатонізм і в 13 ст. стає філософською основою схоластики (АльбертВелікій, Фома Аквінський і томізм, аверроїзм); в 14-16 ст. определяетфілософію падуанської школи. Схоластичний арістотелізм, господствовавшійв західноєвропейських університетах аж до 17-18 ст., Піддавався резкойкрітіке починаючи з епохи Відродження.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
