| Ekzor | Дата: Субота, 24.12.2011, 21:18 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО Державного архіву (термін «Державний архів України» запровадив. відомий український історик І. Крип'якевич3) пов'язують з зародженням ко¬зацтва, формуванням Запорозької Січі виникненням козацького управління. Історичні джерела XVI ст. засвідчують існування вій¬ськового архіву у Трахтемирові Київського воєводства. Реєстро¬ве козацтво зберігало у цьому місті свій арсенал, казну, королів¬ські корогви, переховувало важливі документи - козацькі привілеї. З утворенням козацько-гетьманської держави Богдана Хмель-ницького архів став державним. При гетьмані існувала Генеральна військова канцелярія, до якої надходили численні акти про внутрішнє врядування, дипломатичні стосунки з сусідніми країнами.
Очолював архів і опікувався веденням діловодства генеральний військовий писар. Державний архів за Б. Хмель¬ницького розташовувався у гетьманській резиденції в Чигирині під наглядом генерального писаря І. Виговського.
Під час військових походів деякі документи перебували в по¬хідному архіві в гетьманському таборі.
У XVIII ст., крім канцелярії гетьманського уряду, існували інші урядові інституції Гетьманщи¬ни - Генеральна скарбова канцелярія (генеральний підскарбій відав і архівом), генеральний суд, при якому було своє діло¬водство та архів. При канцелярії генерального обозного, який відав артилерією, також формувався архів (частина докумен¬тального зібрання канцелярії генеральної артилерії зберігається в ЦДІАК України, ф. 1641). 1722 р. наказом Петра І було за¬проваджено правління Малоросійської колегії, яка перебувала в Глухові й підпорядковувалася Сенатові.
Документ 1763 року, який повідомляє про поря¬дкування в архіві Генеральної канцелярії, зокрема про правила зберігання документів, їх обліку, створення довідкового апарату. В документі є перше свідчення про затвердження генерального архіваріуса. Генеральна канцелярія призначила на цю посаду українського письменника Семена Дівовича.
Архіви центральних установ Гетьманщини, з'єднані в "Генеральный Малороссийский архив", президент Малоросійської колегії граф П. Рум'янцев упорядкував і організував охорону майна. Важливим моментом в архівній справі було утворення окремої структури кладі Малоросійської колегії, яка відала архівним матеріалом, - "Генеральной Малороссийской архивы".
В Україні-Гетьманщині архіви формувалися і при місцевих органах влади - полкових і сотенних канцеляріях, органах місь¬кого самоврядування.
Серед церковних архівів XVII-XVIII ст. найціннішими були монастирські фонди. Монастирі - важливі церковно-політичні та соціально-економічні інституції - мали багаті бібліотеки, друкарні, скрипторії (майстерні, де переписували книги).
Піднесення політичного і культурного життя в Україні - Гетьманщині у другій половині ХУІІ-ХУІП ст., прагнення козацько-старшинської верхівки закрі¬пити за собою привілеї, права власності сприяли формуванню родинних (фамільних) архівів. Архівні зібрання найвпливовіших
у Гетьманщині родин - Забіл, Кочубеїв, Маркевичів, Милорадовичів, Новицьких, Полуботків, Стороженків, Сулим охоплю¬вали численні матеріали офіційних установ, документи на право власності та володіння, надання привілеїв (універсали, купчі,дарчі, духовні грамоти), офіційне і приватне листування, родо¬відні документи тощо.
Унікальним документальним комплексом XVIII ст. був архів Коша Нової Запорозької
Січі, матеріали якого охоплювали 1713-1776 рр. Архів Січі існував ще з XVII ст.
Під час руйнування Січі 1709 р. зазнав розгрому і архів. Архів Нової Запорозької Січі сформувався в результаті діяльності військової канцелярії Коша, де було зосереджено його діловодство. Велику частину архівних матеріалів ста¬новило зовнішнє листування з кримським ханом, султанами ногайських орд, польськими старостами, з гетьманами та Гене¬ральною військовою канцелярією, з російською владою.
За час існування канцелярії та архіву в ньо¬му зосереджувалося до 15 тис. справ
Основний масив документів архіву після 1775.р. опинився у розпорядженні коменданта Новосіченського ретраншементу, а після його скасуванням потрапив до Катеринославського повітового суду. За наказом новоросійського і бессарабського генерал-губернатора М. Воронцова повітовий суд у 1839-1845 рр. надіслав запорозький архів до Одеси.
У 1931 р. Одеський крайовий історичний архів передав фонд Коша до Всеукраїнського архіву давніх актів у м. Харкові, де він зберігався до 1941 р. У роки Другої світової війни фонд було евакуйовано на схід, а під час реевакуації архівних доку¬ментів фонд Коша Нової Запорозької Січі привезли до Києва в ЦДІАК України (ф. 229).
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
