| Ekzor | Дата: Субота, 24.12.2011, 21:16 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| ПОВОРОТНИМ РУБЕЖЕМ в історії справи в Україні стала Українська революція 1917-1920 рр.,. З одного боку, за умов першої світової війни, революційних подій, ліквідації старого адміністративно-політичного апарату та формування нових державних структур архіви зазнали чис-ленних втрат. З другого - проголошення Української Народної Республіки (УНР), заходи Центральної Ради щодо збереження архівів, підвищення їх ролі і значення в незалежній державі знай¬шло конкретний вияв у створенні восени 1917 р. Бібліотечно-архівного відділу при департаменті мистецтв Генерального се¬кретарства справ освітніх Центральної Ради (з січня 1918 р. -Народного міністерства освіти УНР) на чолі з відомим істори¬ком О. Грушевським. Основними напрямами діяльності цього відділу в архівній галузі були реєстрація архівів, складання опи¬сів відомих архівів, розширення діяльності існуючих архівних комісій і утворення нових, рятування приватних архівів, яким загрожувало знищення З ініціативи Секретаріату народної освіти восени 1917 р. у Петрограді було створено ко¬місію, яка почала реєстрацію "предметів та документів історич¬ного минулого України в фондах петроградських архівів, музеїв і приватних колекціях"23. До складу комісії входили відомі вчені: Ф. Вовк (голова), М. Макаренко, П. Стебницький, С. Тройницький, В. Щавинський, П. Потоцький та ін. Уряд Центральної Ради надавав важливого значення розбу¬дові системи державних архівних установ.
У березні 1918 р. при Головному управлінні Генерального штабу було засновано Дер¬жавний військово-історичний архів (очолював Я. Жданович), на який покладалися функції архівного управління, що мало ор¬ганізувати військово-історичні архіви в Україні.
Про¬грама уряду Центральної Ради, спрямована на збереження ста¬рих та створення нових архівів і архівних фондів, не передбачала докорінного реформування архівної справи.
Проект архівної реформи в Українській державі був розроб¬лений за правління гетьманського уряду П. Скоропадського. Проведення загальної архівної реформи державного характеру запропонував Архівно-бібліотечний відділ, що продовжив ро¬боту при Головному управлінні мистецтв і національної культу¬ри. Його очолив відомий історик і архівіст В. Модзалевський. Основний зміст реформи полягав у проголошенні державної влас¬ності на архівні документи.
Центральною установою архівної системи мав стати Національний архів Української держави (або Голов¬ний державний архів). Крім Національного архіву в Києві, де мали зосереджуватися документи загальнодержавного характе¬ру, які відображали діяльність головних державних установ, пе-редбачалося створити губернські архіви для зберігання докумен¬тів губернських інституцій.
Автори проекту реформи (В. Модзалевський, Д. Багалій, В. Іконников, І. Каманін, О. Ле-вицький) пропонували створити в губерніях архівні комісії зі статусом "державних інституцій" для управління архівною спра¬вою на місцях. Військово-архівну роботу 1919 р. проводила Культурно-ос-вітня управа Генерального штабу Армії УНР, яка організувала архівні комори у Кам'янці та Проскурові.
6 жовтня 1919 р. у Кам'янці головний отаман С. Петлюра ви¬дав наказ Головної команди війська УНР, в якому заборонялося знищувати військово-історичні документи і надавалося право секвестру для державного архіву.
У Тарнові (центрі державного осідку УНР) було засновано Головний військово-історичний архів, який з літа 1921 р. став центром зосереджування воєнно-історичних матеріалів, вивезених українською еміграцією на чужину.
Відповідно до Закону УНР від 1 вересня 1921 р. передбача¬лося утворити за кордоном Музей-архів визволення України для збирання, впорядкування та охорони історичних документів і пам'яток визвольної боротьби української нації. 1922 р. при Мі¬ністерстві освіти було створено Архівну комісію для "перебиран¬ня історичних матеріалів для Музею-архіву визволення Украї¬ни"24.
Загалом увага урядів Центральної Ради, Гетьманату, Дирек¬торії у складних умовах війн та революції зосереджувалася на врятуванні архівних матеріалів, реєстрації архівів в Україні та українських архівних документів за кордоном. Важливе значен¬ня мала спроба архівної реформи 1918 р., яка полягала у прого¬лошенні державної власності на архівні документи, централізації архівів, створенні Національного архіву Української держави та підготовці архівних кадрів
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
