| Ekzor | Дата: П`ятниця, 17.06.2011, 00:31 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Фрі́дріх I Барбаро́сса (нім. Friedrich I Barbarossa) (* 1122 монастир Вайнгартен в Баден-Виртемберзі — † 10 червня 1190, річка Салевк поблизу міста Селівкії, Кілікійська Вірменія) — імператор Священної Римської імперії. Прізвисько «Барбаросса» він отримав в Італії через свою руду бороду (від іт. barba, «борода», і rossa, «руда» ). Фрідріх був сином Фрідріха Одноокого, герцога Швабського з роду Гогенштауфенів, і доводився племінником королю Німеччини Конраду III. У 1147 р. після смерті батька він став герцогом Швабським. Був одноголосно обраний курфюрстами королем у 1152 після смерті Конрада III. Зробив шість походів у Італію для приборкання неспокійних ломбардських міст-республік і владних амбіцій папства. Під час першого походу у 1155 був коронований на імператора. Оженившись на бургундській принцесі Беатрікс, претендував на бургундський престол і був таки коронований на короля у 1178 в Арле. Два роки пізніше імператор мав поставити на місце свого найсильнішого суперника у Німеччині Генриха Лева, у якого відібрав усі володіння. Оженивши свого сина, наступного імператора Генріха VI, на сицилійській принцесі, приєднав до імперії Сицилію. На вершині своєї могутності, взяв участь у третьому Хрестовому поході проти єгипетського султана Саладина, який у 1187 році захопив Єрусалим, але Фрідріх потонув після кількох перемог при переправі через річку Салеф. Нерозмірно до своїх успіхів, став героєм народних легенд на рівні Карла Великого. Будучи вже у похилому віці, очолив Третій Хрестовий похід на Єрусалим, після звістики про захоплення його турками-османами начолі з Салах ад-Діном. Помер в поході від сердцевого приступу, купаючись у холодній річці, провівши перед цим понад 2000 кілометрів вершки у седлі.
Карл Великий (лат. Carolus Magnus) (2.4.742 - 28.1.814, Ахен), король франків з 768, імператор з 800. За його імені названа династія Каролінгів. Після смерті Піпіна Короткого (768) К. В. почав правити частиною Франкської держави (інша була у володінні його брата Карломана). З 771 став одноосібним правителем возз'єднаної держави. В результаті численних завойовницьких походів [проти лангобардів в 773-774, 776-777, баварського герцога Тассілона в 788, саксів в 772-804 (з перервами), арабів в Іспанії в 778-779, 796-810, проти аварів в 791 - 799, західно-слов'янських племен в 789-806 и др.] К. В. Розширив межі свого королівства (див. карту до ст. Франкское держава). У 800 був коронований в Римі папою Львом III імператорською короною. Імперія К. В. включила до свого складу різні племена і народності, що перебували на різних рівнях суспільного розвитку. К. В. здійснив низку заходів для зміцнення кордонів (освіта марок), прагнув до централізації влади в імперії. Центром державного життя став королівський двір. К. В. намагався організувати систематичний контроль над графами (в руках яких зосереджувалася військово-адміністративна влада на місцях) за допомогою "державних посланців" (missi dominici). З метою підпорядкувати велику державу єдиними законами видавав численні капитулярии. Бачив опору королівської влади в католицькій церкві - нагороджував її представників вищими посадами, різними привілеями; втручався в призначення єпископів; заохочував примусову християнізацію населення завойованих земель. Внутрішня політика К. В. сприяла процесу феодалізації франкського суспільства: встановлення феодальної поземельній залежності селянства, зростання великого землеволодіння і самостійності землевласницької аристократії, якої К. В. роздавав іммунітетние грамоти (див. Імунітет), тим самим, всупереч власним прагненням, сприяючи створенню соціальних і економічних передумов феодальної роздробленості. При наступників К. В. імперія франків розпалася (див. Верденский договір 843). При К. В. спостерігався певний підйом у галузі культури (див. "Каролингское відродження").
Хлодвіг I (Chlodwig, Clovis) (бл. 466 - 27 листопада 511, Париж), засновник Франкського королівства. З роду Меровінгів, син короля салічних франків Хильдерика і Басин, королеви Тюрінгії. У 481 успадкував володіння свого батька. У 486 в битві при Суассоне розбив війська останнього римського намісника центральної частини Галлії, Сиагрія і розширив свої володіння до Луари. У 493 Хлодвіг одружився на принцесі бургундської Клотільда, ортодоксальної християнці. Клотільда схилила чоловіка до звернення в християнство. У 496 Хлодвіг разом з іншими франками прийняв хрещення. Так як інші варварські королі були язичниками чи аріанами, то завоювання Хлодвіга стала підтримувати римська церква, що хрестив короля Ремігій Реймський та інші єпископи. У тому ж році він завоював велику частину земель алеманнов. У 500 приєднав до своїх володінь Бургундію, помстившись брата своєї дружини за її переслідування і вбивство батьків. У 507 в битві поблизу Пуатьє Хлодвіг розбив війська короля вестготів Аларіха II і витіснив готовий з Південної Галлії, підпорядкував рипуарских франків (жили по середній течії Рейну). Візантійський імператор Анастасій I визнав завоювання Хлодвіга і дарував йому титул консула.
При Хлодвіг був складений письмовий звід законів - Салічна правда. Своєю резиденцією Хлодвіг зробив Париж. Тут він і був похований - спочатку в церкві Святих Апостолів, де знаходилася могила св. Женев'єви (пізніше церква стала іменуватися Сент-Женев'єв), а потім поряд зі своєю дружиною Клотільдою в Сен-Дені. Клотільда була канонізована.
Від Клотільди у Хлодвіга було п'ятеро дітей, у тому числі чотири сини. Старший син Теодерік був народжений поза шлюбом, але визнаний спадкоємцем нарівні з іншими. Після смерті Хлодвіга його держава була розділена між спадкоємцями.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
