|
Особливості соціально-економічного розвитку Росії в 17 ст
| |
| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 21:45 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Коли бездітний Федір Іванович помер, Земський собор новим царем обрав саме Бориса Годунова (1598—1605). Щоб подолати затяжну господарську розруху, він удався до жорстокої кріпосницької політики. Тим часом несприятливі кліматичні умови спричинили голод. Народ був невдоволений. Повстали холопи під проводом Хлопка Косолапа. Хоча уряд і придушив повстання, саме воно було початком громадянської війни у Московській державі. У цей час несподівано з'явився чоловік, який заявив, що він — Дмит-рій — син Івана Грозного. Він ніби втік від убивць, найманих Годуновим, жив у Польщі і з допомогою польських магнатів хоче відновити справедливість і сісти на престол. Насправді син Івана IV ще 1591 р. загинув за загадкових обставин. Ймовірно, що його ім'ям назвався дрібний галицький дворянин Григорій Отреп'єв. Самозванець тріумфально вступив у Москву і був проголошений царем, пізніше названим Лжедмитрієм І (1605—1606). Проте грабежі та зневажання національної гідності з боку польських найманців обурили москвичів, які повстали і вбили самозванця. Владу захопили бояри, які обрали царем Василя Шуйського (1606—1610). Влітку 1606 р. у районі Путивля спалахнуло повстання під проводом Івана Болотникова. 1607 р. з'явився ще один самозванець, який називав себе царевичем Дмитрієм, що зміг врятуватися від розправи. Не зважаючи на безліч існуючих версій, походження Лжедмитрія II досі не з'ясоване. Він закликав до повалення "боярського царя" і пішов походом на столицю. 1613 р. у Москві зібрався Земський собор, що проголосив новим царем шістнадцятирічного боярина Михайла Романова (1613—1645). З його правління бере початок нова царська династія, що правитиме в Росії понад 300 років. До середини XVII ст. вдалося подолати господарську розруху: відновилося землеробство, розвивалися промисли і ремесла, зростали міста як центри промислово-торговельного життя країни, виникли перші мануфактури в чорній металургії (на Уралі та поблизу Тули), зростали обсяги зовнішньої торгівлі, головними пунктами якої були Архангельськ (із Західною Європою) та Астрахань (з країнами Сходу). Після смути з 20-х по 50-і рр.. 17 в. Росія відновлювала розорене господарство. Починається активне освоєння земель, які виробляли товарний хліб, - Поволжя, Сибіру, Чорнозем'я. В основі соціально-економічного розвитку Росії лежала політика подальшого зміцнення феодально-кріпосницького укладу. Соборним Укладенням 1649 р. були скасовані «урочні літа», встановлено безстроковий розшук втікачів і посадських людей. Це стало фактом остаточного закріпачення селян. Основою економіки аграрної Росії 17 ст. стає панщина: робота селянина власним інвентарем у господарстві феодала. Селяни були зобов'язані платити оброк або працювати на панщині, тобто перебували в особистій залежності від феодала. У цей час відбуваються зміни в урядовій політиці:
1682 - скасування місництва, стерла межі між становими групами і в підсумку об'єднала дворянство; 1649 р. - визнання права спадкової передачі дворянського маєтку за умови продовження спадкоємцями служби в державі. Таким чином були об'єднані дві форми власності - вотчина і помістя. У 17 ст. відбувається зростання ремісничого виробництва, чому сприяє значне вдосконалення техніки і виникнення нових виробництв: ливарного, збройового, мідного. З'явилася нова форма виробництва - мануфактура. Були внесені поправки в закон, що стимулювали торгівлю. Торговий статут 1653 р. встановив єдину торгову мито і скасував внутрішні побори з купців. З цією ж метою в 1667 р. був прийнятий Новгородський статут, що дав додаткові пільги у внутрішній торгівлі. Починають складатися умови освіти всеросійського ринку. Товарне виробництво і торгівля стають причиною виникнення і зростання нових російських міст. До закінчення 17 ст. Росія досягла високих показників в області виробництва і підвищенні життєвого рівня. Економіка Росії складалася в суперечливих умовах боротьби феодально-кріпосницьких засад і зародження буржуазії.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
| WARNING | Дата: Четвер, 06.06.2013, 12:21 | Повідомлення # 2 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| У 1613 на Земському соборі в Москві у присутності представників різних станів суспільства на престол було обрано Михайла Федоровича Романова (1613-45), що поклало початок царюванню у Росії нової династії — Романових (правила до Лютневої революції 1917).
З серед. 17 ст. стабілізувалось внутрішнє становище країни, посилювався режим самодержавства, особливо за Олексія Михайловича (1645-76). Зміцнення самодержавства було закріплене у прийнятому в 1649 на Земському соборі Уложенні, яке завершило процес юридичного оформлення системи кріпосного права, розпочатий у кін. 15 ст. Посилення соціальних утисків та зростання державних податків призвело у серед. 17 ст. до численних міських повстань, а в 1670-71 — до козацько-селянської війни під керівництвом Степана Разіна. Проявом суспільних протестів у релігійній формі став розкол у пануючій православній церкві, підставою до якого послужила церковно-обрядова реформа, проведена у 1650-60-х роках патріархом Никоном. Ідеологія розкольництва була, однак, консервативна і відображала інтереси реакційної знаті й духовенства. Розкольники поклали початок старообрядству — течії у російському православ'ї, з якою запеклу боротьбу вели уряд та офіційна церква.
У 17 столітті територія Московської держави значно розширилась за рахунок приєднання Сибіру та колонізації цих земель. Російські землепрохідці дістались берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів, річки Амур, а в 1697 заснували перше поселення на Камчатці. У 1654 Московська держава, підписавши Переяславську угоду 1654, уклала воєнно-політичний союз з гетьманом України Б.Хмельницьким. У 1654-57 Гетьманщина і Московія спільно вели воєнні дії за звільнення українських земель з-під влади Речі Посполитої. У цій війні Москва намагалася також приєднати Білорусь і повернути собі Смоленську землю. За Андрусівським перемир'ям 1667 до Московської держави відходили Смоленська земля, Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом та Київ (на два роки) з прилеглою до нього територією на правому березі Дніпра. Остаточно московсько-польські відносини були врегульовані після підписання «Вічного миру» 1686, за яким Лівобережна Україна та Київ мали назавжди залишатись за Московським царством. За умовами «Вічного миру» Московія приєдналася до «Священної Ліги» — антитурецької коаліції європейських держав, що складалася під час розпочатої у 1683 війни Австрії та Польщі проти Туреччини. У 1687 і 1689 московські та українські війська здійснили безуспішні походи проти турецького васала — Кримського ханства (див. Кримські походи 1687 і 1689).
|
| |
| |
|
Головна 
