| WARNING | Дата: Четвер, 06.06.2013, 10:52 | Повідомлення # 1 |
 Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Статус: Offline
| З квітня 1952 р. Японія отримала всі права суверенної держави і змогла самостійно визначати свою митну політику, створювати умови для розвитку свого виробництва за рахунок високих митних цін на іноземні товари. У 1952 р. при уряді Японії було утворено Раду з питань економіки – орган, який координує всю економічну політику через відповідні державні інститути, і створено Управління промислових технологій. При ньому існувала ціла мережа науково-дослідних інститутів, лабораторій, консультаційних пунктів, які надавали різноманітні послуги приватному сектору. Важливу роль грав урядовий Центр науково-технічної інформації: у нього стікалася з усього світу і акумулювалася по відділах і департаментах різноманітна інформація, що стосувалася винаходів і нововведень у конкретних галузях.
Крім того, в Японії була створена мережа приватних, неурядових організацій, покликаних стимулювати зростання якості японських товарів, підвищення продуктивності праці. Так, у березні 1955 р. створено Японський центр продуктивності праці - неурядова організація, яка запрошувала до Японії іноземних фахівців для читання відповідних лекцій, направляла японських інженерів за кордон для навчання та освоєння передового досвіду.
Важливу роль зіграв Центр патентної інформації, який пропонував приватним фірмам за їх заявками запатентовані технічні нововведення з метою збільшення випуску продукції або поліпшення будь-яких економічних показників. Японський бізнес повинен був рахуватися і з новими соціальними умовами. У Японії було створено профспілки, які відстоювали інтереси робітників, з'явилося трудове законодавство, введено 8-годинний робочий день, встановлений мінімум оплати праці. Після закінчення Корейської війни темпи економічного розвитку Японії помітно прискорилися, почалося так зване «процвітання Дзімму» (1954-1957). До середини 1950-х рр. в Японії вже склалася інфраструктура ринкової економіки.
«Економічним дивом» стали називати у всьому світі період надзвичайно швидких темпів економічного зростання Японії: по 11% на рік. Високі були й темпи зростання промисловості (10% щорічно), в основному за рахунок розвитку важкої індустрії та хімічного виробництва. Це були дуже високі темпи навіть у порівнянні з високими темпами промислового зростання США (5%) і країн Західної Європи (Франція - 6%, Німеччина - 5%, Англія - 3%). В окремі періоди (1956-1960) темпи промислового зростання досягали 16% в рік, а темпи розвитку машинобудування - 28%. Швидкі темпи приросту капіталовкладень, впровадження передових технологій дозволили Японії вже на початку 1960-х рр. вступити до лав Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що стало міжнародним визнанням її економічної ваги. Японія стала швидко розвиватися в регіоні світу, що складається переважно із слаборозвинених країн. Вона зуміла стати лідером в організації регіонального економічного співробітництва.
До кінця 1960-х рр. Японія за загальним обсягом валового продукту своєї економіки вийшла на 2-е місце в світі, поступаючись лише США. По ряду позицій вона була безперечним світовим лідером. Зокрема, майже половина всіх судів (у загальному тоннажі) наприкінці 1960-х рр. сходила зі стапелів японських корабелень. Японія впевнено посідала друге місце в світі з виробництва сталі, пластичних мас, синтетичних волокон, телевізорів, електроприладів, вийшла на 3-е місце у світі з розвитку автомобільної промисловості.
У 1965 р. Японія буквально вирвалася на зовнішні ринки, почавши там масований наступ. Саме в цей рік у різних країнах світу пройшли японські промислові виставки, де вперше було продемонстровано високу якість японської продукції. З тих пір японські товари постійно тіснять продукцію конкурентів. Але примітно, що Японія почала з освоєння свого внутрішнього ринку і лише потім, підвищивши якість продукції, успішно почала діяти на зовнішніх ринках. У 1970 р. Японія вже виробляла понад 5 млн. автомобілів. Такому зростанню сприяли певні фактори:
- Особливі методи організації виробництва пов'язані з поширенням на виробничий колектив атмосфери сімейного клану, де старші завжди дбали про молодших, а молодші прагнули зразково виконувати свій обов'язок. В Японії склалась так звана система довічного найму, яка практикується в найбільш відомих фірмах і стала елементом соціального престижу. Це означає, що людина, чоловік з першого свого трудового дня працює в одній фірмі, він відчуває себе членом великої родини, отримує щорічну надбавку до зарплатні, різного роду пільги: квартиру, послуги юристів фірми, організацію відпочинку та дозвілля за рахунок установи. Потрапити у цю систему непросто: необхідно поручительство кількох людей. Крім того, будь-якому претендентові дається випробувальний термін, протягом якого він повинен на своєму робочому місці запропонувати кілька удосконалень, проявити свої здібності і прагнення домагатися найкращих результатів. Навіть якщо надалі людина розчарується в професії і не зможе добиватися кращих показників у праці, так як він досяг вершини своїх професійних можливостей, він упевнений, що його ніколи не кинуть (працюючого по системі довічного найму не можна звільнити), йому будуть щорічно підвищувати платню і дозволять допрацювати до пенсії. Нічого дивного, що віддача від цієї системи переважує витрати: людина працює на совість, його не треба контролювати, він викладається повністю, прагне внести свою лепту в благополуччя компанії.
- Низькі військові витрати дозволяли державі надавати широку підтримку японським виробникам. Завдяки Договору безпеки відповідальність за оборону Японії взяли на себе США - вони і несли основну частку витрат. Військові витрати Японії не перевищували 1% валового національного продукту (ВНП) і перебували у середньому на рівні 0,9%, хоча в абсолютних цифрах постійно зростали і складали близько 6% витрат державного бюджету. Громадськість Японії не відчувала особливого занепокоєння з приводу знаходження на території країни іноземних військ. Коли на початку 1970-х рр. почалися суперечки - чи не слід Японії перетворитися на ядерну державу, - прихильники цієї точки зору опинилися в явній меншості. Країна, що пережила трагедію Хіросіми і Нагасакі, була налаштована проти ядерної зброї. Антиядерні настрої посилилися в 1954 р. у зв'язку з інцидентом з японським рибальським судном «Фукуру мару», на яке потрапили радіоактивні опади під час випробувань американської водневої бомби на атолі Бікіні.
|
| |
| |
Головна 
