| DANTE | Дата: П`ятниця, 31.05.2013, 13:14 | Повідомлення # 1 |
|
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Статус: Offline
| Китай завжди відчував дефіцит родючих земель, а “науково обгрунтована”система, коли кожній селянській родині чиновники давали вказівки про час
посівів, запланований урожай, відповідну кількість податків, навіть місця
садіння певних культур та їхній сівообмін, у комплексі з рентою (здебільшого
тканинами) з жінок і відробітковою та військовою повинностями для чоловіків, не
сприяла інтенсивному освоєнню нових земель. Охочих каторжно працювати на
державній (а не на своїй) землі було небагато, а збільшення населення звело
нанівець легітимні нормативи земельних сімейних ділянок. Жорстко централізоване
планове господарство опинилося в глибокій кризі. В пошуках виходу з цього
скрутного становища уряд оголосив, що піднята цілина вважатиметься приватною
власністю того, хто її обробив. Це зламало монополію держави на земельну
власність._ Іншим чинником розвалутотальної державної землевласності стали протизаконні дії місцевих чиновників:
за хабар чи для самих себе бюрократи видавали оброблені ділянки за покинуті й
занедбані, потім “засвідчували” на папері фіктивне освоєння цих земель і,
нарешті, оформляли приватизацію. “Прихватизовані” маєтки називали по-різному:
бешу (“заміський будинок”), бее (“миза”), шаньчжуан (“будинок у горах”), але
суть скрізь була одна: “Це були часи найвищого розквіту Танської імперії. Та
хоч надільна система й існувала, але з періоду Кайюань-Тяньбао (713 - 755)
закони послабли і збільшилося зло скупчення земель”20. До середини VIII ст.
кількість земель, з яких держава перестала отримувати доходи, сягнула половини
земельного фонду Китаю, але сума податків з кожної провінції залишилася жорстко
фіксованою, і, якщо кількість державних земель зменшувалася (на користь
приватних), влада компенсувала нестачу, збільшуючи побори з тих, хто залишився
в межах планової економіки. Подвійний податковий тягар спонукав селян до
масових утеч від державної юрисдикції та переходу під покровительство “сильних
домів” - і це остаточно зруйнувало планове господарствоТани у 763 р. придушили смуту, але вони залишилися без війська, а їхняекономічна опора (державна надільна система) перестала існувати. Якщо до
заколоту під податковим контролем уряду перебувало ще 9 млн дворів, то після
смути їх залишилось лише 2_млн. Податки зросли на 90 %. Необхідні були
радикальні реформи, які здійснив у 780 р. новий Перший міністр Ян Янь. Визнано крах надільної системи, замість тріади повинностей власті ввелиєдиний державний податок (ренту) для всіх землевласників, яких за якістю та
кількістю їхніх земель поділили на дев'ять розрядів. Але на практиці, до
поборів чиновника-приватизатора додалися державні податки, й трудівникові
залишалося менше 50 % врожаю, що в умовах тогочасного Китаю прирікало його на
голод. Лише виняткова працьовитість і терплячість китайців дозволила їм ще
деякий час зберігати виробництво та розвивати культуру.
|
| |
| |
Головна 
