| Ekzor | Дата: Понеділок, 17.01.2011, 18:39 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Епоха європейського Просвітництва посідає надзвичайне місце в історії людської цивілізації завдяки світовому масштабу та довгочасному значенню. Хронологічні рамки цієї епохи визначено видатним німецьким вченим В.Віндельбандом як століття між "славетною революцією" в Англії й Великою французькою революцією 1789р. Соціально-економічними передумовами культури епохи Просвітництва є криза феодалізму і розвиток капіталістичних відносин, які почалися за три століття до наших днів у Західній Європі. Вихідними компонентами капіталістичного розвитку є технічний прогрес і наявність ринкових товарно-грошових відносин. Відмінна риса просвітництва від відродження – значно ширше коло тих, які приймали ці ідеї. Просвітництво відкинувши релігію, породило науку. Головне – це людський розум. Місце святої трійці зайняв культ розуму. Просвітництво пов’язане з відродженням: 1. Воно перейняло ідеали гуманізму. 2. Схиляння перед античністю 3. Вільнодумство. Саме за умови невтримно зростаючої кризи феодалізму на хвилі великого громадянського піднесення виникає культура епохи Просвітництва. Витоки цієї культури спеціалісти цілком слушно вбачають у гуманістичній думці Відродження, у раціоналізмі Декарта, в політичній філософії Локка(Він стверджував, що від народження всі люди створені рівними, а тому мають природні права на життя, свободу і власність.), в яких "ідеї епохи Просвітництва вперше знайшли всебічне, чітке і глибоке об'єднання..." (В.Віндельбанд), в англійському деїзмі, в досягненнях математики, природознавства і точних наук XVII ст. Генезис Просвітництва перебуває в центрі уваги сучасної історіографії. Так, американський дослідник П.Гей у роботі "Просвітництво. Інтерпретація", яка вже стала класичною, називає період з 1300 до 1700 р. "передісторією Просвітництва". Ці чотири століття стали часом, коли було відновлено зв'язки з античною язичницькою філософією, яка виступає попередником просвітницької ідеології. Філософія Ренесансу значно збагатила Просвітництво, і хоча ренесансний період є переважно релігійним, філософи настійно шукали "компромісну формулу", яка б дозволила поєднати "язичницьку філософію з християнськими віруваннями", "світськість і благочестя", "класику і християнство". Децентралізація і плюралізм, властиві західноєвропейському феодалізму і пов'язані з особливостями природно-географічного середовища. Ця тенденція чітко проявляється у формуванні виключно європейської соціальної організації - станової монархії. Поліцентрична структура станової монархії характеризується балансом окремих елементів, що створює передумови для переходу від традиційної розподільчої економічної політики до ринкового порядкування.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
