Умови та етапи формування історичних понять у класичний спос - Форум
Все для історика
Неділя, 11.12.2016, 03:15
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Умови та етапи формування історичних понять у класичний спос - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Методика викладання історії) » Умови та етапи формування історичних понять у класичний спос (Які існують способи формування історичних понять)
Умови та етапи формування історичних понять у класичний спос
WARNINGДата: Неділя, 09.06.2013, 14:51 | Повідомлення # 1
Курінний отаман
Група: Користувачі
Повідомлень: 128
Репутація: 1
Статус: Offline
Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в загально історичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними поняттями. Методистами виділяються наступні етапи формування понять: створення цілісної картини історичного явища;виділення його суттєвих ознак;повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;визначення поняття;вправи на використання поняття;перехід до вивчення нових понять. З своєю класифікацією історичні поняття розподіляються на: Одиничні – діють на протязі короткого історичного часу, в тій чи іншій країні;Особові – діють на протязі значного періоду, в одній країні чи групі країн; Загальні – діють в різних країнах, в рамках певного суспільства; Всеохопні – діють в різних суспільствах на протязі великого історичного періоду. Поняття розрізняються по змісту історичного матеріалу: економічні, соціально-політичні, історико-культурні.

Методика формування історичних понять

Формування наукових понять є важливим напрямком роботи на уроках історії, тому що опанування основами будь-якої науки перш за все означає засвоєння системи її понять. Наукові поняття, на відміну від уявлень і житейських понять, відбивають не чуттєві якості предметів, а їх загальні й суттєві об'єктивні відносини9. Значення наукових понять розкривається тільки в системі, через відношення, що відбивають об'єктивні зв'язки речей і явищ. Ці зв'язки виявляються не сприйманням, а в процесі діяльності. Джерелом наукового поняття є не чуттєвий досвід, а певна дія, що шляхом перетворення предметів виявляє в них нові відношення й властивості. В одних випадках вони мають значення для виконання предметами певних функцій, а в інших несуттєві для них. Наукові поняття виділяють і закріплюють функціональні властивості речей і явищ; вони не просто виводяться з досвіду, а створюються у відповідності з поставленим завданням. При цьому вже наявні знання використовуються з нової точки зору для вироблення нових класифікацій об'єктів, нових засобів розв’язання задач.

У процесі формування наукових понять слід усвідомлювати різницю між теоретичними й емпіричними поняттями в науці, тому що ці поняття суттєво відрізняються за характером утворення і відповідно вимагають різних технологій формування. Теоретичні поняття відрізняються від емпіричних перш за все тим, що теоретичні поняття виникають на основі аналізу ролі та функції певного відношення речей всередині розчленованої системи; а емпіричні поняття створюються під час порівняння предметів і уявлень про них, що дозволяє виділити в них однакові, загальні властивості. Друга відмінність емпіричних понять від теоретичних полягає в тому, що емпіричні поняття відбивають лише зовнішні властивості предметів і тому повністю спираються на наочні уявлення; теоретичні поняття відбивають внутрішні відношення і зв’язки, під час відтворення предмету у формі теоретичного поняття мислення виходить за межі чуттєвих уявлень.

Таким чином, наукові поняття — це теоретичні поняття, які виникають на основі аналізу ролі та функції деякого відношення, відбивають внутрішні зв’язки, обов’язково пояснюють історичні події, явища та процеси. Теоретичні поняття за своїм змістом являють собою засіб переходу від сутності до явищ, а по формі — виведення одиничного з усезагального.

У навчальному посібнику О.О.Вагіна пропонуються різноманітні способи формування історичних понять10: «класичний» (формування історичного поняття через вичленовування ознак на підставі цілісного уявлення із введенням терміну); опис явища; перерахування явищ, що охоплюються даним поняттям; приклад; стисле пояснення; введення історичних понять із поступовим уточненням і закріпленням у терміну. Причому, вибір вищезазначених способів формування історичних понять, за Вагіним, залежить від ступіні складності явищ та процесів, що узагальнюються. «Класичний» спосіб використовується для засвоєння понять середньої складності, інші способи використовуються для спрощення процесу формування понять. Так, наприклад, опис передбачає послідовне викладення ознак або особливостей історичного явища; формування понять способом перерахування означає повідомлення про історичні явища, що охоплюються цим поняттям; приклад являє собою ілюстрацію до певного терміну; стисле пояснення передбачає тлумачення терміну.

Засвоєння учнями наукових теоретичних понять вимагає принципово іншого механізму роботи над поняттям. Оскільки теоретичні поняття є результатом суспільного досвіду, то вони вимагають дедуктивного шляху формування11, тобто формування таких понять передбачає знайомство із загальними системоутворюючими принципами, а потім із конкретними фактами як реалізацією цих загальних принципів: «момент появи наукового поняття починається зі словесного визначення, з операцій, пов’язаних із таким визначенням», — зазначав Л.С.Виготський12.

Процес формування наукових понять являє собою активну діяльність, направлену на розв’язання пізнавальних задач. Ця діяльність включає постановку й розв’язання проблем, формулювання й перевірку гіпотез. Проілюструємо дане положення на прикладі формування поняття «мануфактура» (8-й клас, тема: «Наслідки Великих географічних відкриттів»). Так, формування наукового поняття «мануфактура» починається з повідомлення про вивчення нового історичного явища, яке знаменувало собою зародження нових суспільно-економічних відносин. Але для формування наукового теоретичного поняття недостатньо з’ясувати відмінності майстерні нового типу (мануфактури) від майстерні ремісника, а вкрай важливо задатися питанням: завдяки чому здійснився перехід від ремісничої майстерні до мануфактури? Під час розв’язання цієї проблеми учні мають висувати гіпотези, які будуть корегуватися вчителем, внаслідок чого учні усвідомлюють зв’язок між наслідками Великих географічних відкриттів (приток золота й срібла, різке підвищення попиту на ремісничі вироби, поява світової торгівлі та ін.) і появою мануфактур.

Наступним питанням, над яким слід організувати роботу учнів, є історичне значення появи мануфактур: які зміни відбулися в організації виробництва з появою мануфактур? В результаті дискусії учні засвоюють положення про принципово новий тип виробничих відносин, який базувався на вільнонайманій праці; про те, що поява мануфактур знаменувала собою зародження нових суспільно-економічних відносин, які отримали назву буржуазних (капіталістичних).

Останнє, на чому слід зосередити увагу учнів, — це соціальні наслідки поширення мануфактурного виробництва: які зміни відбулися в суспільстві; які нові соціальні групи стали зароджуватися; чим вони відрізнялися від тих груп, що вже давно існували? Робота над цими питаннями призведе до усвідомлення наслідків упровадження мануфактур: зародження нових класів у суспільстві (буржуазії й робітників), відносини яких будувалися на обопільній згоді. Після з’ясування всіх суттєвих ознак уводиться визначення поняття «мануфактура» (велике ручне виробництво, засноване на розподілі праці і вільнонайманій робочій силі, виникає внаслідок Великих географічних відкриттів у Європі в XVI ст. і репрезентує зародження капіталістичних відносин).

Даний підхід сприяє розвитку теоретичного мислення, що спирається на чуттєво-конкретне сприйняття, але воно виходить за його межі й призводить до виявлення такого суттєвого загального, що в безпосередньому сприйнятті не дано; результатом теоретичного мислення є утворення теоретичних понять, побудова мислених моделей, гіпотез. Основними компонентами теоретичного мислення є аналіз (аналіз через синтез) як здатність виділення генетично вихідної основи, абстрагування від зовнішніх, несуттєвих особливостей; рефлексія як здатність людини до оцінки своїх дій; планування (розумове експериментування) як здатність до пошуку й побудови системи можливих дій.

Формування теоретичних понять і відповідно розвиток теоретичного мислення дає можливість підвищити якість знань: міцність (повнота, тривалість, легкість і безпомилковість відтворення, що забезпечується активною розумовою роботою над матеріалом); глибину (кількість усвідомлених суттєвих зв’язків і відношень у знаннях); системність (усвідомлення певного об’єкта в цілому зі всіма його елементами й взаємовідносинами).

Робота над формуванням історичних понять має відбуватися у таких напрямках: 1) включення у зміст історичної освіти необхідної інформації (історичні явища та процеси мають подаватися в системі взаємозв’язків та протиріччях); 2) проектування діяльності, що передбачає засвоєння наукових теоретичних понять (аналіз, синтез, узагальнення), конкретно ця діяльність має здійснюватися під час виконання творчих завдань і вправ; 3) розробка власних технологій формування теоретичних понять, спираючись на подані рекомендації.
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Методика викладання історії) » Умови та етапи формування історичних понять у класичний спос (Які існують способи формування історичних понять)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz