|
Соц.-економічний розвиток США в останній третині ХІХ ст.
| |
| Ekzor | Дата: П`ятниця, 18.06.2010, 15:15 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Остання третина XIX ст. характеризувалася небувалим піднесенням американської економіки. У 1871-1900 рр. національний доход СІЛА збільшився в 5 разів, а національне багатство країни - у 7 разів. На початок XX ст. США виробляли понад третину світової промислової продукції, залишивши далеко позаду інші індустріальні країни.
Бурхливий розвиток економіки США був обумовлений низкою чинників. По-перше, перемога промислової Півночі в громадянській війні, ліквідація рабовласницьких латифундій і прийнятий 1862 р. гомстед-акт відкрили шлях для капіталістичного освоєння південних штатів і земель Заходу. У США було створено такі сприятливі умови для підприємництва, яких не знала жодна західноєвропейська країна.
У 1870 р. у США проживало майже 40 млн чол., але робочої сили не вистачало. Важливу роль в індустріалізації відіграв потік емігрантів. За останні ЗО років XIX ст. до США прибуло 14 млн переселенців, в основному з Італії і східноєвропейських країн. Здебільшого це були сміливі, енергійні люди, серед яких було чимало кваліфікованих робітників.
Нестачу робочої сили підприємці прагнули компенсувати раціоналізацією виробництва і не шкодували коштів на наукові дослідження. З 1860 по 1890 р. у США було видано близько 440 тис. патентів на різні винаходи, велику частину яких було впроваджено у виробництво. За кількістю винаходів, розробкою нових видів техніки і технологій СІЛА посідали перше місце у світі. Заводи і фабрики країни оснащувалися найсучаснішим устаткуванням.
Економічне зростання забезпечувалося також сприятливою економічною політикою держави. Промисловість США було добре захищено від конкуренції імпортних товарів високими ввізними митами. Не втратив свого колишнього значення і географічний чинник. Для американської економіки була вигідна та обставина, що країна була віддалена від своїх європейських конкурентів та межувала зі слаборозвиненими латиноамериканськими державами.
Під впливом цих та інших причин наприкінці XIX ст. США перетворилися на потужну індустріально-аграрну державу. В економіці країни відбулися глибокі структурні зміни, з'явилися нові галузі промисловості: нафтовидобувна і нафтопереробна, хімічна, автомобільна, електроенергетика. У 1882 р. знаменитий винахідник Т. Едісон побудував першу теплову електростанцію, а до початку XX ст. у США було вже близько 3 тис. електростанцій. У країні почалася електрифікація промисловості, транспорту і побуту.
Індустріалізація США поєднувалася не тільки з технічним прогресом у промисловості, але й з удосконалюванням організації виробництва і праці. Легка промисловість вперше у світі переходить до масового випуску стандартизованого взуття, одягу, продуктів харчування, ліків. На великих заводах упроваджувалися потокові методи виробництва з конвеєрним складанням вузлів, агрегатів і готової продукції; удосконалювалася організація праці.
Особливо швидко йшло будівництво залізниць, що заохочувалося федеральними кредитами і наданням землі залізничним компаніям. У 1900 р. залізниці з'єднали всі штати, а чотири магістралі - тихоокеанське й атлантичне узбережжя. Загальна довжина залізниць досягла 190 тис. миль, що становило половину світової мережі. Швидко розвивалися засоби зв'язку - телефон і телеграф. У Нью-Йорку і Бостоні відкрилися перші лінії метро.
Розвиток ринкової економіки США відбувався в умовах безжалісної конкурентної боротьби, що загострилася в роки кризи. Великі корпорації (акціонерні товариства) поглинали розорених конкурентів, створювали монополістичні об'єднання - трести, встановлюючи фінансовий контроль над цілими галузями промисловості й транспорту.
Першою великою корпорацією була компанія «Стандарт Ойл», заснована Дж. Рокфеллером у 1872 р. Через десять років її було реорганізовано в трест, який включав 14 компаній з видобутку і переробки сирої нафти і контролював ще 26 інших нафтових корпорацій. Трест монополізував виробництво 95 % очищеної нафти в країні, що приносило його власникам казкові прибутки. Тільки в 1883-1898 рр. дивіденди за акціями «Стандарт Ойл» зросли з 5 % до 30%.
Подібні монополісти з'явилися і в інших галузях. Особливо виділялися сталева компанія Карнегі, мідна Гугенгейма, електротехнічна фірма «Дженерал Електрик», залізничні «імперії» Вандербільдта і Гантінгтона. Якщо в 1861-1890 рр. у США було створено 24 великих трести, то в 1891-1900 рр. з'явилося 175 нових промислових об'єднань із загальним капіталом 3,2 млрд доларів.
Концентрація охопила й банківську справу. Банки Рокфеллера, Моргана, Меллона та інші фінансували найбільші комерційні проекти в країні. Так, у 1901 р. Дж. Морган придбав в Е. Карнегі за 490 млн дол. акції металургійних підприємств та створив могутню «Сталеву корпорацію», яка контролювала 44 % національної виплавки чавуну і 66 % сталі. Розвиток зв'язків банків і промислових компаній обумовив появу у США перших фінансово-промислових груп. Тільки найбільші з них - банкірський «Дім Моргана» і група Рокфеллера - контролювали 56 % акціонерного капіталу країни і зосередили у своїх руках керівні пости в 112 найбільших компаніях. Вплив угруповань був величезним. Домінуючи в американському бізнесі, вони, так чи інакше, впливали на добробут мільйонів людей.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
| Ekzor | Дата: П`ятниця, 18.06.2010, 15:18 | Повідомлення # 2 |
|
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Своєрідність соціально-економічного розвитку США визначила особливості робітничого руху в країні. Завдяки гомстед-акту кожний робітник міг майже безкоштовно одержати землю і стати фермером, що змушувало підприємців платити вищу, ніж в Європі, зарплату. Правда, це стосувалося тільки кваліфікованих робітників, переважно із середовища спадкових американців. Основна ж маса працівників за роботу одержувала не більше ніж 1,5 долара на день. Тривалість робочого дня сягала 12-14 год. Убільшості штатів не існувало навіть натяку на соціальне страхування і охорону праці.
Перші серйозні виступи робітників почалися в 70-ті роки XIX ст. У ряді міст страйковий рух набув такого великого розмаху, що для його придушення вперше було використано федеральні війська. Страйки закінчилися поразкою, але вони підготували ґрунт для організації робітників, сприяли створенню профспілок.
Провідним профспілковим центром країни з 80-х років XIX ст. стала Американська федерація праці (АФП). У 1886 р. АФП організувала ряд великих страйків, очоливши в країні рух за 8-годинний робочий день. Кульмінаційним моментом руху стали страйк і масові демонстрації 1 травня, у яких взяло участь 350 тис. чол. Центром подій став Чикаго, де страйкувало понад 65 тис. робітників. З травня в місті відбулося зіткнення робітників і штрейкбрехерів, при розгоні людності поліцією були жертви.
Наступного дня, 4 травня, після мітингу протесту, коли люди вже розходилися, з'явилася поліція і стала розганяти решту присутніх. Зненацька в лавах поліції вибухнула бомба, серед поліцейських і робітників виявилися вбиті й поранені. Того, хто кинув бомбу, не знайшли, але робітничих ватажків було віддано під суд і засуджено до повішення. У пам'ять про чиказькі події і страчених робітників - Парсонса, Енжела, Спайса і Фішера -перший конгрес II Інтернаціоналу (1889) оголосив 1 Травня Міжнародним днем пролетарської солідарності і боротьби за 8-годинний робочий день.
У результаті масових страйків і демонстрацій 1886 р. 185 тис. робітників країни домоглися 8-годинного робочого дня, а в 200 тис. чол. робочий день було скорочено до 9-10 год. Страйковий рух продовжувався і в 90-х роках. Особливо великий страйк охопив у 1894 р. заводи вагонобудівної компанії Пульмана.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
|
Головна 
