Економічні та соціальні наслідки промислової революції - Форум
Все для історика
Середа, 07.12.2016, 11:32
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Економічні та соціальні наслідки промислової революції - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Архівознавство, 6 курс) » Економічні та соціальні наслідки промислової революції
Економічні та соціальні наслідки промислової революції
EkzorДата: Четвер, 24.05.2012, 20:00 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Промисло́ва револю́ція або промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію. Важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.
Промислова революція знаменує важливий поворотний момент в історії, вона деякою мірою мала вплив майже на кожен аспект повсякденного життя. Зокрема, середній рівень доходів населення почав проявляти безпрецедентне постійне зростання. Протягом двох століть після 1800 року, середньо-світовий дохід на душу населення збільшився у понад десять разів, у той час як населення світу зросло у понад шість разівУ Англії, де промислова революція розпочалася, у другій половині XVIII ст. традиційна аграрна економіка була заміщена економікою, у якій стало домінувати виробництво машин і механічне виробництво, що стало можливим після винаходу парового двигуна. Це змінило баланс політичних сил від лендлордів у бік промисловців і сприяло створенню міського робітничого класу.
Перша промислова революція, яка почалася в 18 столітті, злилася з так званою Другою промисловою революцією у 1850 році, коли технологічний і економічний прогрес набрав обертів завдяки розвитку парових кораблів, залізниць, а потім в 19 столітті двигуна внутрішнього згоряння та електричної енергії. Період часу, що охоплюється промисловою революцією у різних істориків коливається. Ерік Хобсбаум вважав, що вона спалахнула у Великобританії в 1780-х роках і не була повною мірою відчутна до 1830-х або 1840-х років[4], а Томас Ештон вважав, що це сталося приблизно між 1760 і 1830 роком[5].
Соціальні наслідки промислового перевороту
Крім технічної та економічної сторін промисловий переворот мав реальну сторону, яка полягала у перетворенні пролетаріату і буржуазії в основні класи капіталістичного суспільства. Темпи формування буржуазії, ступінь її впливу на суспільне життя, на руйнування феодальних відносин не були однаковими в різних країнах. У XIX ст. в Англії буржуазія посіла провідне становище в економічному житті. Її чисельність в середині XIX ст. становила 8,1% в загальній чисельності населення. У міру розвитку капіталізму та посилення конкурентної боротьби відбувалися глибокі зміни в розстановці сил усередині класу буржуазії. Дрібна і середня буржуазія періодично розорялася. Вирішальну роль почала грати велика буржуазія, до якої належать великі фабриканти і заводчики, торговці і банкіри. Торгово-промислова буржуазія прагнула до більш кардинальних державним перетворенням.
Пролетаріат з маси трудящих став виділятися у XVIII ст. Зі створенням капіталізмом умов для перетворення формального підпорядкування праці капіталу в реальний робочі починають формуватися в самостійний суспільний клас, клас, позбавлений власності на засоби виробництва. Джерелом його існування є продаж робочої сили. Першим загоном фабрично-заводського робочого класу були робітники-текстильники. Чисельність робітників з зростанням виробництва постійно збільшувалася. У середині XIX ст. у світі налічувалося 10 млн. робітників, з них в Англії - 4,1 млн. (1851), у Франції - 2,5 млн. (1848), США - 1,4 млн. (1850), в Німеччині - 0, 9 млн. (1850). До 70-х рр.. у трьох найбільших промислово розвинених країнах (Англія, Франція і США) чисельність індустріальних робітників - ядра робітничого класу - становила 12-13 млн., а разом з робітниками, зайнятими в сільському господарстві, - 20 млн. Із загальної кількості робітників майже половина припадала на Англію. До кінця XIX ст. за чисельністю робочого класу перше місце зайняли США, де налічувалося 10,4 млн. промислових робітників.
Робочий клас зазнав не тільки кількісні, але і якісні зміни. Підвищувалася частка фабрично-заводських робітників, зайнятих у виробництві засобів виробництва. У 70 80-х рр.. XIX ст. найчисленнішим загоном промислових робітників були робочі текстильної промисловості. Але до початку XX ст. становище змінилося: машинобудівники, металурги, залізничники стали найбільш численним загоном робітничого класу.
Положення робочого класу аж до 60-70-х рр.. XIX ст. було вкрай важким. Тривалість робочого дня становила 14-16 годин, умови праці та побуту були нелюдськими, низька заробітна плата, широко використовувався жіноча і дитяча праця. Наприклад, у першій половині XIX ст. 50-60% зайнятих в англійській промисловості були жінки і діти. Такою була реальність, і представлена в працях марксистів картина становища робітників цілком об'єктивна. Проголошені буржуазією свобода, рівність і братерство виявилися лише декларацією. Становище робітників ставало особливо важким в період економічних криз, що охоплюють, як правило, всю промисловість і сільське господарство і які впливають на економіку багатьох країн. Кризи призводять до закриття багатьох підприємств, зростання безробіття, падіння заробітної плати і життєвого рівня трудящих. Перша економічна криза виникла в Англії в 1825р.
Повне політичне безправ'я, виснажлива праця, життя в трущобах, голод, хвороби, висока смертність викликали невдоволення та спротив робочих роботодавцям, вели до посилення боротьби робітничого класу. Однак на перших порах виступи робітників проти експлуатації виражалися в стихійних формах голодні бунти, підпали підприємств, руйнуванні машин. Боротьба робітників наростала, піднімалася на якісно новий рівень. Перші великі виступи робітників відбулися в Манчестері (Англія) в 1819 р., в Ліоні (Франція) в 1831 і 1834 рр.., Повстання сілезьких ткачів (Німеччина) в 1844 р., чартистское рух за політичні права трудящих в 30-40 рр.. в Англії.
2. Зростання міст
У XIX ст. зросло число міст, іншим став характер їх забудови. Різко посилився процес урбанізації. Якщо в 1750 р. в Англії було всього два міста з населенням більше 50 тис. осіб, то в 1831 р. - вже вісім. До кінця XIX ст. міське населення складало 75% усього населення країни. У Франції до 1870 р. міске населення зросло у півтора рази в порівнянні з 1780 р. і склало одну третину населення. У США урбанізація особливо активізувалася в період індустріального піднесення в 60-70-х рр.. XIX ст.
У пореформені роки в Росії значно зросла міське населення.
3. Ідейно-політичні течії
Розвиток капіталізму, зростання класової боротьби викликали появу в XIX ст. безлічі різних ідеологічних течії. Буржуазні економічні теорії затверджували положення про те, що власність кожної людини є результат його праці. Правопорядок у суспільстві повинен бути таким, щоб була можливість отримання кожним індивідом вигоди при дотриманні інтересів і свободи інших індивідів. Ліберальні доктрини доводили необхідність економічної свободи як обов'язкова умова розвитку господарства. Вони виходили з того, що економіка - саморегулюючий організм, що розвивається за власними законами. Серед філософських течій виділялася теорія позитивізму, ототожнюються капіталістичні відносини з громадським прогресом і загальним благом. Частина позитивістів бачила в капіталізмі вади, проте вважала, що він сам поступово вдосконалюється і перетвориться в процвітаюче суспільство.
У XIX ст. отримав широке поширення політичний лібералізм доводить, що економічна модернізація суспільства повинна бути доповнена політичної та соціальної модернізацією. Найвизначніші його представники (А де Токвіль, 1805-1859; Б. Констан, 1767-1830; Г. Спенсер, 1820-1903) виходили з того, що держава покликана утверджувати принципи демократії, народного суверенітету, свободу особистості, її політичні і громадянські права .
Буржуазним, ліберальним напрямками протистояли революційні течії, серед яких слід назвати утопічний соціалізм, змовницьке протягом бланкізм (анархізм). Серед цих течій великим впливом користувався утопічний соціалізм. Різко критикували капіталізм, показували його вади і закликали до побудови соціалістичного суспільства, заснованого на плановому суспільному виробництві, справедливому розподілі продуктів праці, припинення воєн утопісти А. Сен-Симон (1760-1825), Ш. Фур (1772-1837), Р. Оуен (1771-1858).
Серед революційних теорій особливе місце зайняв виник в 40-х рр.. марксизм з його величезною притягальною силою. Марксизму були чужі ідеалізація капіталізму і умоглядність. Вивчаючи економічні відносини буржуазної цивілізації, його основоположники К. Маркс (1818-1883) і Ф. Енгельс (1820-1895) зробили висновок, що конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами є економічна основа соціалістичної революції. Її рушійною силою є робітничий клас у союзі з селянством. Вони вважали, що утвердження суспільної власності забезпечить безмежне розвиток виробництва, встановить соціальну справедливість і загальне достаток. Держава робочого класу, виконавши свої функції, перетвориться в асоціацію самоврядних громад - стрій, який можна буде назвати комунізмом. Марксизм швидко став авторитетною політичною силою і повів активну боротьбу з іншими політичними течіями за вплив на робітничий клас. К. Маркс і Ф. Енгельс засудили ідеї соціаліста-утопіста П.Ж. Прудона (1809-1865), що виступає проти участі робітників у політичному і революційному русі; піддали критиці М.А. Бакуніна (1814-1876), який заперечував необхідність диктатури пролетаріату, політичної партії робітничого класу і держави.
Для успішної боротьби робітничого класу з буржуазією, вважали марксисти, потрібна організація однодумців, політична партія. Перша марксистська організація була створена в 1847 р. в Німеччині - Союз комуністів, програмним документом якого став написаний Марксом і Енгельсом «Маніфест Комуністичної партії». «Повалення буржуазії, панування пролетаріату, знищення старого, заснованого на антагонізмі класів, буржуазного суспільства і підстава нового суспільства, без класів, без приватної власності», - так визначили свою мету члени Союзу комуністів. Процес індустріалізації Німеччини, призвів до різкого збільшення чисельності робітничого класу, активізував робітничий рух. Комуністи зуміли очолити боротьбу робочого класу. Центром світового соціалістичного руху стала Німеччина.
Загальні цілі боротьби робітників усіх країн ставили питання про створення міжнародної організації соціалістів. У 1864 р. був заснований Інтернаціонал, що об'єднав не тільки марксистів, але й бланкістів, лассальянцев, прудонистов, тред-юніоністів. Це була відповідь робітників, найбідніших верств суспільства на інтернаціональну практику капіталістів. II Інтернаціонал, що виник в 1889 р., знаходився вже повністю на марксистській платформі. Але в середині 90-х рр.. всередині цієї організації виникає реформістське крило на чолі з Е. Бернштейном (1850-1932), які висунули програму ревізії основних положень К. Маркса. Незважаючи на це до кінця XIX ст. марксизм стає домінуючим течією в духовному житті буржуазного суспільства.
4. Профспілковий рух і утворення політичних партій
З розвитком машинного виробництва і зростання шару кваліфікованих робітників виник профспілковий рух. У 1824-1825 рр.. були легалізовані профспілки в Англії, в 1842 р. - у США, в 1864 р. - у Франції, в 1866 р. - у Бельгії, в 1869 р. - у Німеччині, в 1870 р. - в Австрії.
До 80-90 рр.. оформилися три типи професійних об'єднань: тред-юніони в англомовних країнах (Англія, США, Канада, Австралія); професійні об'єднання, які перебували під впливом політичних робітничих партій, що стояли на платформі різних моделей соціалізму (Швеція, Німеччина, Австрія, Бельгія, Голландія) ; профспілки анархо-синдикалістського спрямування (Італія, Франція, Іспанія), які вважали своїм завданням повалення капіталізму, усуспільнення засобів виробництва і здійснення соціалістичних перетворень під керівництвом профспілок. Соціально-політична диференціація суспільства, усвідомлення різними верствами населення своїх власних інтересів, розширення прав громадян та учасників політичної діяльності сприяли виникненню політичних партій. У Німеччині в 1863 р. виник Загальний німецький робочий союз і Соціал-демократична партія в 1869 р. У Франції оформилася Робоча партія Франції, очолювана Ж, Гедом (1845-1922) і П. Лафаргом (1842-1911); в 1880 р. В Австрії в 1888 р. завершилося освіта Соціал-демократичної партії Австрії.
У Західній Європі основними буржуазними партіями були консерватори і ліберали. У Франції їм відповідали республіканці і монархісти, в Англії - торі і віги. Особливістю утворення політичних партій в США було становлення двох масових партій Республіканської і Демократичної. В умовах розвитку основ буржуазної демократії в передових країнах затвердження багатопартійності було закономірним явищем.
5. Друга науково-технічна революція
Остання третина XIX ст, в передових країнах Європи, Америки та Азії відзначається завершенням розвитку капіталізму в його класичній формі і переходом у монополістичний етап розвитку. Здійснюється друга науково-технічна революція, в основі якої лежить зміна енергетичної бази. Здійснюється електрифікація промисловості, транспорту і побуту. Основою процесу електрифікації послужив винахід німецьким електротехніком В. Сіменсом (1816-1892) динамо-машини, електричної залізниці, американським інженером Т. Едісоном (1847-1931) генератора, трансформатора та іншої електроапаратури. Важливе значення в другій промислової революції мало винахід двигуна внутрішнього згоряння німецькими вченими Р. Дизелем (1858-1913) і Н. Отто (1832-1891). Важливим було також істотна зміна в організації виробництва.
Капіталізм вступив у фазу державного монополістичного розвитку, що характеризується утворенням монополій і посиленням втручання держави в економічне життя країни. Розвиток матеріального виробництва значно прискорилося. За 30 років (70-90-і рр.. XIX ст.) Обсяг світової промислової продукції зріс більш ніж у три рази. Відкриття більш ефективних способів виробництва сталі дозволило збільшити її виробництво з 1870 по 1900 рр.. у 56 разів. Протяжність залізниць за цей же період зросла майже в чотири рази і склала 790 тис. км. Тим часом економічний розвиток різних країн відбувалося нерівномірно, змінилася розстановка сил. На міжнародну арену вийшли країни молодого капіталізму. Темпи розвитку цих наздоганяючих країн були дуже високі. До них належали США, Німеччина, Росія. В останній третині XIX ст. Англія втрачає своє провідне становище, поступається це місце США, Німеччина перетворюється на сильного конкурента, її дешеві товари проникають не тільки в саму Англію, але і в її колонії. Якщо в Англії обсяг промислового виробництва з 1870 по 1900 рр.. зріс в 1,8 рази, то в Німеччині в - 3,7 рази. США стали високорозвиненою індустріальною країною і зайняли в 1880 р. перше місце у світі з виробництва промислової продукції. Країни молодого капіталізму США та Німеччини прагнули до світового економічного та політичного лідерства.
7. Сільське господарство
В кінці XIX ст. капіталізм активно втручався в сільське господарство. Різні соціально-економічні умови зумовили і різні шляху утвердження капіталістичних відносин у сільськогосподарському виробництві: прусський чи американський. Розвиток капіталістичного сільського господарства зі збереженням великих поміщицьких латифундій є прусський шлях розвитку. Цей шлях був повільне переростання феодального господарства в капіталістичне. Він був використаний в Німеччині, країнах Центральної та Східної Європи, в окремих регіонах Росії і в Японії і характеризувався збереженням елементів феодального способу виробництва, зокрема, повинностей селян на користь поміщиків, високого ступеня експлуатації селян і наймитів.
8. Фінансова олігархія і концентрація виробництва
До кінця XIX ст. панівне положення господарського життя зайняли акціонерні компанії - нова форма організації капіталу. Акціонування приводило в рух великі фінансові кошти, в тому числі і накопичення трудящих. Змінилася роль банків. Вони були більш стійкою і пристосовується організацією і виробничі підприємства прагнули встановити міцні зв'язки з ними для отримання довгострокових кредитів. Результатом конкурентної боротьби було утворення найбільших банків, що стали могутніми фінансовими центрами. Виникла фінансова олігархія володіла величезними можливостями економічного і політичного впливу в країні.
Концентрація виробництва зумовила зосередження робітників на великих підприємствах. Високий рівень концентрації робітників був характерний для США, Німеччини, Росії. Відбулися зрушення і в кваліфікаційному рівні робочого класу. Виникнення нових галузей, впровадження у виробництво новітньої техніки вимагали підвищення кваліфікації працівників. Високим рівнем кваліфікації відрізнялися німецькі, англійські робітники. У машинобудуванні Англії 70-75% робітників були високої та середньої кваліфікації, а в суднобудуванні - 50-60%.
Конкурентна боротьба приводила до необхідності вироблення певних угод, які гарантували отримання прибутків. У свою чергу ці угоди викликали виникнення монополій - великих господарських об'єднань; синдикатів, трестів, концернів, картелів. Монополії виникали не тільки в розвинених індустріальних країнах, але і в країнах із середнім рівнем економічного розвитку..
9. Колонії і колоніальна політика
До кінця XIX ст. завершився процес утворення світового ринку, в якому величезне значення мав економічний і територіальний поділ світу. Монополізація зовнішнього ринку передбачала захоплення колоній, які були гарантованими ринками збуту товарів та джерелом сировини. Наукове, технічне і військову перевагу європейських країн полегшувало завоювання території народів, що знаходяться на нижчій стадії розвитку. У 70-80-х рр.. в колоніальній політиці капіталістичних країн з'явилися нові форми і методи. Монополістичний капіталізм повністю підпорядкував економіку залежних країн потребам метрополій, гальмував розвиток капіталістичних відносин, стверджуючи однобоку аграрно-сировинну спеціалізацію господарства колоній.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
Форум » Навчання » Державний екзамен з історії (Архівознавство, 6 курс) » Економічні та соціальні наслідки промислової революції
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz