| Ekzor | Дата: Четвер, 10.06.2010, 13:05 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| БОДЯНСЬКИЙ ОСИП (псевдонім М. Бода-Варвинець, Ісько Материнка, І. Мастак; 12.11 1808, м. Варва, тепер смт Чернігівської обл. — 18 09 1877, Москва) — вчений-філолог, фольклорист, історик, письменник, перекладач.
Народився в сім'ї священика. Навчаючись у духовній семінари в Переяславі, захопився фольклористичними студіями, брав участь в аматорських театральних виставах У 1831—1835 рр. навчався на словесному відділі Московського університету, зблизився з М. Максимовичем та М. Гоголем У 1837—1842 рр. перебував у науковому відрядженні за кордоном, студіював мови, літератури, історію, побут західно- і південнослов'янських народів, познайомився з Я. Колларом, П. Шафариком, В. Ганкою, В. Караджичем. Очолював кафедру слов'янської історії та словесності Московського університету, був обраний секретарем Московського товариства російської історії й старожитностей, редагував його наукове видання «Чтения».
Почав віршування О. Бодянський під впливом сильної тоді бурлескної традиції («На новий 1828 год», «Епітафія п'яниці», «Епітафія самому собі») Його байки («Сухая ложка», «Орел і Черепаха») доповнюють картину розвитку цього жанру в літературі просвітительського реалізму. Вплив романтичної поетики відчутний у «Козацькій пісні», написаній у зв'язку з декларативним «відновленням малоросійських козацьких полків» у травні 1831 p. (насправді для організації царизмом додаткової військової сили для придушення польського національно-визвольного руху), у «Написі до портрета Богдана Хмельницького», «Епітафії Богданові Хмельницькому», «Кирилові Розуму» Фольклорною образністю позначений вірш «Пісні», в якому виливається біль дівчини, «година» якої минула в чеканні «козака». До особистісно-психологічної романтичної лірики належать інтимні поезії «Мадригали», «Тріолет» У книжці «Наські українські козаки запорожця Іська Материнки» (1835) у віршованій формі опрацьовано фольклорні казкові сюжети («Казка про царів сад да живую сопілочку», «Казка про дурня да його коня», «Казка про малесенького Йвася, змію, дочку н Олесю та задніх гусенят») Ця книжка є характерним явищем українського преромантизму, що вирізняється «національним колоритом» (І. Франко).
Фольклористична діяльність О. Бодянського розпочалася під сильним впливом збірника сербських народних пісень, виданих 1814 р. В Караджичем у Відні, та «Малоросійських пісень» (1827) М Максимовича Разом із молодшим братом Федором записував народні o3qm3 у різних регіонах Лівобережжя — у рідній Варві, в Прилуках, на Переяславщині Як зазначав сам О. Бодянський у дисертації «Про народну поезію слов'янських племен» (1857), було записано 8000 українських пісень; до цього слід додати близько 2000 пісень, переписаних із купленої М. Максимовичем збірки 3. Доленги- Ходаковського.
Широту філологічно-історичних інтересів О. Бодянського засвідчують його розвідки «Про погляди щодо походження Русі» (1835), «Розгляд різних думок про давню мову північних і південних русів» (1835), «Про час виникнення слов'янських племен» (1855) У «Чтениях» публікував багато віднайдених рукописів з історії України («Історія Русів», «Реєстри усього Війська Запорозького», «Літопис Самовидця», «Літописна розповідь про Малу Росію» О. Рігельмана) та української літератури й фольклору («Милость Божія», збірник Я. Головацького «Народні пісні Галицької й Угорської Русі», «Кирило й Мефодій Зібрання пам'яток, що стосуються діяльності святих першовчителів і просвітителів слов'янських племен», «Шестиднев, складений Іоанном Ексархом болгарським» тощо) Ці публікації супроводжувалися передмовами й коментарями вченого.
Літературну й наукову діяльність О. Бодянського дуже високо цінив І. Франко. В своїй літературно-критичній статті “Осип Бодянський” І. Франко наголошує, що хоча О. Бодянський і працював багато для російської літератури і навіть удостоївся честі бути представленим в “Истории русской этнографии” Н.А. Бикна.
Неоцінимий його вклад і в українську літературу. Франко в своїй статті не погоджується з професором Огоновським, який звинувачує Бодянського в лібералізмі. Огоновський каже, що коли 1849 p. стряслась звісна катастрофа над Бодянським і над видаваними ним «Чтениями» (за надрукування перекладу англійської книги Флетчера з XVI в., де описано його побут у Москві в часи Івана Грізного), Бодянського на основі сього віршика обвинуватили в лібералізмі. (Огоновський, Іст. руск. літ., П., І, стор. 241). Тут, мабуть, якесь непорозуміння, бо ніякого лібералізму в тім віршику не видно, а 20 літ пізніше могли б були обвинуватити автора хіба за український сепаратизм. Стосунки з Тарасом Шевченком З Тарасом Шевченком познайомився у лютому 1844, один про одного вони знали й раніше, зустрічалися 1844,1845,1858,1859, листувалися (збереглося два листи Бодянського і шість листів Шевченка). Протягом життя Бодянський пропагував твори Шевченка серед слов'ян, 1844 надіслав до Чехії В.Ганці, П.-Й. Шафарикові і Національному музею «Тризну», «Гамалію» та «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки», до Хорватії «Тризну» і «Гамалію» С.Вразу, обговорював з Шевченком заплановане видання «Живописной Украины», зацікавив Шевченка історією чехів та Шафариком, якому український поет присвятив поему «Єретик». Видаючи 1843 перекладену російською мовою працю Шафарика «Слов'янське народописання», до перелічених чеським ученим прізвищ українських письменників Бодянський додав ім'я Шевченка. Бодянський підтримував поета в роки заслання, надсилав йому листи, книжки; Шевченко відіслав Бодянському з Новопетровського укріплення автопортрет (не зберігся), вірш «Як маю я журитися». Плануючи видання всеслов'янського альманаху, Бодянський переписав для нього 15 творів Шевченка. 9 травня 1861 року Бодянський був серед тих, хто прощався з Шевченком у церкві Тихона-чудотворця у Москві.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
