| Ekzor | Дата: Понеділок, 17.01.2011, 18:33 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Одним з наслідків спустошливої світової війни 1914—1918 pp. і революційних подій у Російській, Австро-Угорській, Прусській імперіях було утвердження кривавих політичних режимів — комунізму та націонал-соціалізму. Жахи тоталітаризму і жахи світових війн утворили безпрецедентну ситуацію масових вбивств, принижень, злиднів. Кульмінація "здичавіння" людства — Друга світова війна, винайдення та використання ядерної зброї, інших засобів масового знищення, міжетнічні війни кінця XX ст. Антикультурні наслідки Другої світової війни та ядерного протистояння великих держав були посилені новою ситуацією в галузі економіки і засобів виробництва. Розподіл світу на дві суспільно-політичні системи та їх багаторічне протистояння, криза та крах світової системи соціалізму. У культурі XX cтоліття розвивалися дві протилежні тенденції: занепад духовних цінностей та панування стереотипів масової (псевдо) культури; уніфікація та стандартизація культури, її перетворення в «індустрію розваг»; внаслідок розвитку техніки мистецтво стає доступним широким масам, але спрощується його сприйняття («техногенна культура»); розуміння культури як єдиної рятівної сили, яка спроможна розв'язати сучасні проблеми; відродження та поширення національних культур. На початку XX століття відбувався швидкий розвиток науки і техніки, виникли електротехнічна, автомобільна та інші галузі промисловості, застосовувались нові матеріали у металургії, текстильній промисловості, удосконалювалися, зокрема, конструкції телефону та радіо (О. Попов, Г. Марконі). На початку XX cтоліття в усіх сферах мистецтва виникає безліч самостійних ідейно-художніх напрямів, течій, груп, шкіл, які об'єднуються під загальною назвою - модернізм (від фр. moderne - новий, сучасний). Головну увагу модерністи зосереджували на проблемах аб- сурдності світу, самотності та приреченості людини, протиставляли мистецтво дійсності («прекрасне не існує у реальності, його створює тільки художник»). З II половини XX ст. розвивається постмодернізм, для якого характерно об'єднання як новаторства, так і історичних культурних традицій. Найбільш виразно нові ху- дожні течії виявлялися в образотворчому мистецтві. Експресіонізм (від фр. expression - вираження) виникає у Німеччині серед молодих художників. Основна тема їх творчості - місто, як уособлення зла. Близькі німецьким експресіоністам паризькі фовісти (фр. - дикі), що стверджували свого роду «живопис без правил». Сюди входили А. Матісс, А. Дерен, К. Ван-Доген та ін. Іх об'єднує прагнення до створення художніх образів винятково за допомогою яскравого кольору, декоративної виразності, життєстверджуючих мотивів.Ще одним художнім напрямом, який мав тривалі наслідки у мо- дерністському мистецтві, був кубізм (фр. cubisme, від cube - куб). Він виник у Парижі і був «революційним переворотом». Кубісти розробили нові форми багатомірної перспективи, які показували об'єкти з усіх боків, утворюючи напівпрозорі геометричні фігури. З кубістами у різні часи була пов'язана творчість іспанця П. Пікассо («Авіньонські дівчата»), французів Ж. Брака, Р. Делоне та ін., які прагнули до геометризації людських фігур. Р. Делоне розпочав експерименти над кольором і розробив колористичний аспект кубізму, що дістав назву «орфізм». Радикальні кола модерністів - авангардисти прагнули повністю відмовитися від мистецьких традицій та норм, протиставляючи їм комбінацію площин та ліній, дисгармонію кольору та форми. Сюрреалізм виникає як літературна течія на початку XX ст. Його ядром стають молоді паризькі поети та письменники - А. Бретон, Л. Арагон, П. Елюар та ін. Сюрреалісти вважали, що джерелом творчості може бути тільки сфера підсвідомого, тому часто зображували галюцинації, сни та ін.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
