| Ekzor | Дата: Понеділок, 17.01.2011, 18:32 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Експресіонізм (від фр. expression - вираження) виникає у Німеччині серед молодих художників. Основна тема їх творчості - місто, як уособлення зла. Залите штучним світлом нічне місто з похмурими вулицями, що нібито ведуть у небуття, населене примарними розгубленими істотами, викликає негативні почуття. Для підкреслення абсурдності картини використовуються сміливі сполучення кольору (переважно чорного, зеленого та жовтого), зміщення планів, ламані лінії та контури, відхилення від пропорцій (бельгійській художник Дж. Енсор - «В'їзд Христа до Брюсселю»; норвезький художник Е. Мунк «Страх», «Розрив», «Крик» та ін., В. Кандінський - «Синій вершник» та ін.). Головним чином літературний експресіонізм набув поширення в німецькомовних країнах: Німеччині та Австрії. У німецькому літературознавстві виділяється поняття «екпрессіоністского десятиліття»: 1914-1924 роки. При цьому передвоєнний час (1910-1914) розглядається як період «раннього експресіонізму», пов'язаний з початком діяльності перших експресіоністів журналів («Der Sturm», «Die Aktion») і клубів («Неопатетіческое кабаре», «Кабаре Гну»). Часом розквіту літературного експресіонізму вважаються 1914-1925 роки. У цей час у цьому напрямку працювали Готфрід Бенн, Франц Верфель, Іван Голль, Август Штрамм, Альберт Еренштейн та ін Найбільші представники - Еріх Мендельсон, фіни Еро Саарінен та Алвар Аалто; ключові твори - Сіднейський оперний театр (арх. Йорн Утцон) і Олімпійський центр у Токіо (арх. Кендзо Танге). Експресіонізм в музиці отримав найбільш радикальне вираження у композиторів нововіденської школи: перш за все у її основоположника - Арнольда Шенберга та в його учнів - Альбана Берга і Антона Веберна. Різка опозиція відмираючому романтизму і витонченим естетським школам початку XX століття.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
