Прийшовши до влади під гаслом викорінення німецького панування, Єлизавета Петрівна відразу ж приступила до внутрішньої реконструкції країни. Вона оголосила ліквідацію старого кабінету міністрів і затвердила нову Імперську Раду. Досвідчений чиновник, Олексій Бестужев-Рюмін (1693-1766), став лідером цієї нової Ради. Він повернувся з депортації незадовго до перевороту.

    Завдяки зусиллям нового уряду деякі економічні реформи були проведені. Одна з важливих змін полягає у ліквідації внутрішніх митниць, де хабарництво, вимагання та інші зловживання владою були звичайною справою. А ліквідація внутрішнього апарату митниць дозволила ліквідовувати істотне джерело самої корупції. Нові протекціоністські митні збори, захищаючи вітчизняних виробників, були введені.(Захищаючи національних виробників були введені нові протекціоністські митні збори). Під суворим контролем влада тримала і грошовий обіг.

    Незабаром імператриця висловила бажання особисто відвідати Україну. Це відбулося в 1744, коли вона відправилася разом з Розумовським. Коли вона приїхала в Козельці в Чернігівській області, де жила мати Розумовського, Єлизавета познайомилася з усією великою сім’єю Розума. Тоді імператриця відправилася до Києва, де отримала теплий прийом від імені українців. Вона була зачарована Києвом, його жителями й українським населенням в цілому, і вона голосно заявила: «Полюби мене, Боже, в Царстві Небесному Твоєму, як я люблю народ цей доброзичливий і незлобивий».

    Після відвідин Києва імператрицею, в місті було зроблено ряд вдосконалень, в тому числі розкішний Маріїнський палац, державний парк і аристократична церква Св. Георгія. Навесні 1753, чудовий храм Св. Андрія, заснований імператрицею в 1744 році, був підготовлений для внутрішнього розпису і збудований за проектом улюбленця імператриці — головного придворного архітектора Бартоломео Растреллі.

    Користуючись присутністю Єлизавети Петрівни в Києві, козацькі старшини звернулися з проханням про обрання нового гетьмана в Україні. Це прохання було прийнято. Імператриця запропонувала обрати на цю посаду молодшого брата Розумовськоо, Кирила, який у той час навчався в Німеччині і Франції.

ГЕТЬМАН УКРАЇНИ КИРИЛО РОЗУМОВСЬКИЙ І ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ

    Кирило Розумовський повернувся до Петербурга в 1745 році, закінчивши навчання в Кенігсберзі, Берліні і Хаттінгені. У наступному році, коли йому виповнилося 18, він був призначений президентом Імператорської Академії наук. У 1747 році (5 травня), імператриця видала указ про надання Україні дозволу на обрання нового гетьмана, і імператриця пропонує Кирила Григоровича Розумовського на цю посаду. 22 лютого 1750 імператорський посланець граф Гендріков був посланий імператрицею в місто Глухів для організації процесу виборів гетьмана.

    Народна рада зібралася на площі біля церкви Св. Миколая Чудотворця. В урочистій обстановці на спеціально збудованому підвищенні в оточенні козацьких військ розміщувався простолюд. Козацькі старшини і українське духовенство разом з Київським митрополитом Тимофієм Щербацьким, стояли навколо платформи. О десятій годині пробили гармати, і церемонія почалася. Вислухавши висловлену подяку на адресу імператриці за дозвіл обрати гетьмана, граф Гендріков звернувся до народу з питанням: «Кого бажаєте мати у себе гетьманом?». У відповідь на це люди відповіли гучним, єдиним голосом: „Кирила Розумовського. Нехай Розумовський буде гетьманом.” 24 квітня 1750 року імператриця вітала посланців цих урочистостей та затвердила нового гетьмана — Кирила Григоровича Розумовського — 22-річного, освіченого українця.

    Давайте тепер коротко окреслимо успіхи і невдачі нового гетьмана України протягом десяти років його правління, коли Єлизавета Петрівна була жива. По-перше, від імператриці Кирило Розумовський отримав у користування маєтки довкола міста Гадяча (так званий Ключ Гадяцький), які з часів Богдана Хмельницького завжди належали гетьманам України. Місто Батурин знову стало гетьманською столицею. Були ліквідовані всілякі репресивні комісії, включаючи «Міністерську канцелярію». Всім московським чиновникам рекомендували покинути територію України. Гетьманові були віддані під його владу Київ і Запорізька Січ, яка ще зберігала незалежність.

    Влітку 1751, Кирило Розумовський, дуже гідно, урочисто вступив у Глухів. Незабаром новий гетьман побудував палаци в Батурині і Глухові, і заснував суд(будівлю) на зразок царського. Гетьман зробив свого помічника Теплова адміністраторо гетьманської канцелярії, і доручив йому вирішувати багато питань, коли він сам був у Петербурзі. Слід зазначити, що Кирило Розумовський дуже швидко вирішив багато ключових питань сам, але він завжди повідомляв про це імператрицю. Він зробив великі зміни у судочинстві. Гетьман також провів серйозні соціальні реформи. Наприклад, Козацькі старшини, нарешті, отримали благородний статус(дворянство). Гетьман здійснив також деякі зміни у збройних силах, затвердивши уніформу та муштру й удосконалив артилерію. Кирило Розумовський зробив великий внесок у галузі освіти, ввівши навчання для козацьких синів. На жаль, під впливом козацької старшини, які володіли кріпосними селянами, гетьман істотно обмежив права селян. У 1760 році він видав указ, який дозволив селянам змінювати місце проживання тільки з дозволу їх попереднього власника. Навіть тоді, все майно селянина, який перейшов на нове місце, залишається у розпорядженні колишнього власника.

    Розумовський не зміг позбутися московського контролю за українськими фінансами. Він не зміг забезпечити надходження прибутку до казни від імпорту та експорту з України. Йому також не вдалося отримати право на незалежні відносини з іноземними державами. Але імператриця значно змінила суспільне життя в Україні. Вона заснувала будинок престарілих для інвалідів і людей похилого віку, видала указ про розмежування земель і заснувала два кредитних банки: один для аристократії і один для купецтва. Ці банки надавали кредити під шість відсотків річних. 1753 року вийшов знаменитий указ про відміну страти в імперії та введення в Україні єдиного податку Російської імперії.

   Мабуть, найбільш вдалий опис цього періоду поданий професором О. Оглобліним: „Це був час останнього підйому старої Козацько-гетьманської держави, доба економічного зростання Лівобережної України, період розквіту української національно-політичної думки, час протягом якого українська культура та мистецтво розцвіло”.

    На жаль, цей час відносного миру, верховенства права, економічного зростання і розквіту культурного життя України тривав протягом короткого часу. У 1761 році імператриця Єлизавета Петрівна померла, і Катерина Друга стала царицею. У 1764 році вона наказала, щоб Розумовський склав свої повноваження гетьмана і ліквідувала Гетьманат. Таким чином, Кирило Розумовський останній гетьман України. Пізніше він жив у Петербурзі, але перед смертю він повернувся на Україну, в Батурин, де і помер в 1803 році, у віці 75 років.