Жан Кальвін народився у 1509 р. в сім‘ї єпископського секретаря в м. Нуайон. Батько готував його на юриста, але разом з правом Кальвін вивчав філософію і примкнув до гуманістичної течії. Займався літературою, викладанням. Кілька років прожив у Парижі, де у 1534 р. став протестантом. У 1536 р. переїхав у Женеву. У той же рік у Базелі вийшла його книга "Напучування у християнській вірі”, що містила основи його вчення. Кальвін під впливом ідей Лютера відрікся від католицької церкви й примкнув до протестантського руху. У Швейцарії він написав свій головний трактат "Наставляння в християнській вірі”, його догми виражали інтереси самої сміливої частини тодішньої буржуазії. Кальвін не висунув принципово нових ідей, але систематизував ідей Лютера, Цвингли. Кальвінізм, однак, ще більше спростив християнський культ і богослужіння, додавши церкви демократичний характер (виборність керівництва церкви мирянами), відокремив її від держави, хоча й залишив самостійною політичною системою. Кальвін стоїть на тих же позиціях, що й Лютер, тобто земне життя - це шлях до порятунку, у цьому житті треба терпіти та ін. Однак, він підкреслює більшу можливість активного включення християнина в земні справи. Прилучення до світських благ пов'язане з володінням майном і його множенням, необхідно лише помірне користування багатством згідно з божою волею. Для Кальвіна демократія - не кращий спосіб правління, він уважав найбільш удалою політичною системою олігархію, у крайньому випадку - помірну демократію. З 1536 року Кальвін оселився в Женеві, де в 1541 році стає фактичним диктатором міста, домагається підпорядкування світської влади церкви. Основа кальвінізму - вчення про божественне приречення. Кальвін спростив і підсилив це навчання, довівши його до абсолютного фаталізму : одні люди ще до народження визначені богом до порятунку й небесного блаженства, а інші - до загибелі й вічних борошн, причому ніякі дії людини, ні його віра не має сил це виправити. Людина рятується не тому, що вірить, а вірить тому, що визначено до порятунку. Божественне приречення сховане від людей, і тому кожний християнин повинен прожити своє життя так, ніби він був визначений до порятунку. Кальвін проповідував граничне обмеження своїх життєвих потреб, відмова від земних задоволень, ощадливість, постійна завзята праця й удосконалювання професійної майстерності. Успіх у професійній діяльності - ознака богоизбранности, професія виступає як покликання, місце служіння богові, тому професійний успіх - самоцінність, а не засіб досягнення матеріальних благ. Критика розкоші й ледарства переходило в заперечення художньої творчості, літератури й мистецтва, у заборону на всі звеселяння й розваги. Проголошену Реформацією волю совісті й тлумачення Біблії Кальвін звів до волі від католицизму, не допускаючи критики свого навчання.
|