Король Речі Посполитої і великий князь Великого князівства Литовського Стефан Баторій народився на території Румунії 27 вересня 1533 р. Походив він зі знатного румунського роду Шомлія. З п'ятнадцяти років перебував на військовій службі у короля Чехії та Угорщини Фердинанда I. Разом з ним був в Італії, де закінчив Падуанський університет. Після повернення на батьківщину якийсь час служив у трансільванського князя Івана Сигізмунда Запольського, був послом у Німеччині. Після того як відносини між державами зіпсувалися, Баторія три роки тримали в німецькому полоні. Це час майбутній король Речі Посполитої і князь Литовського князівства витратив на читання і вивчення історії. За три роки він вивчив напам'ять записки Юлія Цезаря.
    Після смерті тодішнього трансільванського князя Івана Сигізмунда Запольського володарем цієї землі став тридцятивосьмирічний Стефан Баторій. Князювання його тривало всього лише п'ять років, тому що в 1574 році польський король Генріх Валуа втік до Франції, польські та білоруські землі залишилися без господаря. Баторій вирішив виставити свою кандидатуру на трон Речі Посполитої. Йому довелося змагатися з німецьким королем Максиміліаном II. Дрібна шляхта була на стороні трансільванського князя, в результаті польським королем і литовським князем став Стефан Баторій. Баторій не мав права призначати після себе спадкоємців, користуватися титулами «пан» і «дзедзiч», починати і закінчувати війни без згоди сойму і сенату, призначати нові податки. Крім того, однією з умов сходження Стефана Баторія на трон було те, що він повинен був одружитися з Анною Ягелонкою, 54-річною сестрою Жигимонта II.
    У внутрішній політиці Баторій прагнув зміцнити королівську владу, встановити в Польщі наслідний престол, разом з тим підтримував шляхту. Король карав злочинців, незважаючи на їхні минулі заслуги і високе походження. Однією з головних заслуг Баторія було те, що він реформував судову систему: замість королівського суду, як найвищої судової інстанції, ввів шляхетні виборні трибунали, що значно лібералізувало цю систему. Протягом 1579-1582 рр. Стефан Баторій брав участь у Лівонській війні, після ряду успішних військових операцій повернув Великому князівству Полоцьк і Великі Луки. Особливо заслуговує на увагу устрій запорізьких козаків, яким він дав правильну організацію, наділив землями, дозволив самим вибирати гетьмана і все військове начальство, залишаючи за королем право наділення гетьмана прапором, "булавою" та печаткою і затвердження його після прийняття присяги на вірність.
    Самою значущою перемогою Баторія вважається взяття їм Полоцька. Місто тоді було захоплене московитянами. У червні 1579 р. Баторій приїхав з Вільни в Свір, де військова рада постановила повернути Полоцьк. Король сказав, що піднімає меч на московського царя, а не на мирних жителів Полоцька. На початку серпня його військо вже підходило до міста. Московські окупанти як тільки дізналися про те, що Баторій йде відвойовувати місто, почали хапати на вулицях полочан, вбивати їх, а знівечені тіла прив'язували до колод і спускали по ріці. 11 серпня військо Баторія взяло в облогу Полоцьк. На правому фланзі стояли угорці, війська ВКЛ стояли від Двіни до Спасовського монастиря, за р. Полатою від монастиря до Валового озера - поляки, лівий фланг зайняли німецькі полки. Облога почалася з артилерійського обстрілу Заполоцького посаду, але московитяни звідти втекли і підпалили його разом з мирним населенням. Угорці бомбардували Верхній замок, але ядра лише пробивали стіни, не встигнувши разбурити їх. Не мав успіху і обстріл розпеченими ядрами. Московитяни спускалися по мотузках і гасили вогонь. До того ж, незабаром, почалися затяжні дощі. Ходили чутки, ніби дощ насилають московитяни, серед яких, за переказами, було багато чарівників. Провізія об'єднаного війська закінчувалася. Польська та угорська піхота їла померлих коней, німці хворіли на дизентерію. Баторій оголосив указ, згідно з яким той, хто зуміє підпалити замок так, щоб його вже неможливо було загасити, отримає по-королівськи щедру нагороду. Серед війська знайшовся один щасливчик, майстер-мідник, який підпалив бічну вежу, звідки вітер перекинув вогонь на стіни. Незабаром вдалося підпалити ще одну вежу. Московитяни-окупанти зрозуміли, що подальший опір не має сенсу, і пообіцяли скласти зброю, якщо Баторій збереже їм життя. Король дав своє слово надати вільний шлях тим, хто захоче повернутися до Москви і право жити в Полоцьку тим, хто захоче залишитися. Так Полоцьк був повернутий білорусам.
    Помер Баторій в Гродно. Існує версія, що після смерті Івана Грозного Стефан Баторій збирався розповсюдити свій вплив на територію Московського князівства. Тому, одразу ж після смерті короля, ходили чутки, ніби його отруїли московитяни. Між придворними медиками розгорілася суперечка з приводу причин смерті Баторія. У зв'язку з цим у Гродно було проведено перше на території Східної Європи анатомування трупа короля. Версія отруєння не підтвердилася.