У 1525 р. повстання охопило Верхню Швабію (на північ – Франконія, Тюрінгія). У лютому 1525 р. селяни Камптенського аббатства відмовились від компромісної угоди і взялись за зброю. До них примкнули селяни області Альгау. Вони по-різному розуміли "божественне право”. Найбільш радикальні – як повну рівність, більш помірковані – як пом‘якшення феодального гніту. У березні 1525 р. три головних загони верхньо-швабських селян створили Християнське об‘єднання, яке почало переговори із Швабським союзом. Швабський союз об‘єднував сили, ворожі селянам, але не міг їх одразу придушити, тому домагався "перемир‘я”. Помірковані керівники склали загальні вимоги, що повинні були служити платформою для переговорів із Швабським союзом. Це були знамениті "12 статей”. Цвінгліанські проповідники обгрунтовували їх посланнями на священне писання. У "12 статтях” підкреслювались мирні наміри селян. Перші дві статті вимагали реформи церкви – як її розуміли селяни (виборності й змінності священиків, проповідування "Святого Евангелія” без додатків). Виборних священників мали утримувати члени общини, яка сама збирала десятину і розпоряджалася нею. Десятину з худоби й садів селяни взагалі відмовлялись платити. Те, що на першому місці стояли вимоги реформи церкви, говорить про зв‘язок Селянської війни з Реформацією. Ст. 3 вимагала відміни кріпосного права. Також і посмертного побору. Інші вимоги були більш поміркованими: зменшення паанщинних і оброчних повинностей, ліквідація незаконних штрафів, повернення селянам права вільного користування общиннними лісами, луками, водами. Селянська програма в цілому не зхачіпала основних устроїв феодального гніту, селяни домагались лише полагшення своєї долі. Однак "12 статей” стали загальною програмою селянства. Правда найбільш революційні селяни вважали їх лише мінімальними вимогами: кінцеву мету боротьби вони бачили в здійсненні революційних перетворень в дусі "Статейного листа”. Тактика відтяжок і переговорів, яку проводили керівники Швабського союзу не виправдала їх надій: "Християнський союз” не розпався. Попереду була відкрита збройна боротьба. Наростала і боротьба з міськими низами – деякі міста могли відпасти від Швабського союзу. Тому командуючий військами союзу Трухзес в квітні порушив перемир‘я, напав на табір повстанців біля Ульма і одержав перемогу. Але дальші його дії проти повстанців успіху не мали. Віроломство бюргерів дало селянам урок обережності. Трухзес на деякий час перейшов до позиційної війни. Біля Вейнгартена його війська ледь не були розгромлені. Врятувала лише довірливість ватажків окремих загонів, що знову вступили в переговори і внесли розкол у фронт повсталих. У кінці квітня 1525 р. основні сили селян були розбиті у Верхній Швабії, а Трухзес спрямував свої війська у Франконію.
| 
Головна 
