Поразка Буша на президентських виборах у 1992 р. завершила "консервативну революцію", яку упродовж 12 років здійснювали республіканці. На виборах 1992 р. переконливу перемогу здобув Вільям (Білл) Клінтон — кандидат від Демократичної партії, губернатор штату Арканзас. 42-й президент СІЛА народився 1946 р. в штаті Арканзас у незаможній сім'ї. Навчався у Джорджтаунському, Оксфордському (Велика Британія) та Єльському університетах. За фахом - юрист. 1976 р. у 30-річному віці його було обрано генеральним прокурором Арканзасу, а через два роки - губернатором штату. Економічна програма В. Клінтона головними цілями адміністрації проголошувала подолання спаду в економіці, створення нових робочих місць, підвищення рівня доходів американців, значного скорочення дефіциту державного бюджету. Останнє намічалося здійснити за рахунок зменшення витрат зокрема оборонних (у зв'язку з крахом СРСР і докорінною зміною міжнародної обстановки) та збільшення податків, хоча під час виборчої кампанії В. Клінтон обіцяв їх зменшити. План президента передбачав інвестиції у провідні галузі економіки. Важливою статтею видатків залишилися соціальні заходи. Характерною рисою економічної програми В. Клінтона, схваленою конгресом, було те, що федеральні органи одержали більші повноваження для управління економікою. Отже, наріжні принципи економічної політики В. Клінтона протилежні тим, що їх проводили Р. Рейган і Дж. Буш. За президентства В. Клінтона, після господарського спаду 1989-1992 рр., відбувається динамічне зростання економіки, причому за темпами США випередили як західноєвропейські країни, так і Японію. Кількість безробітних, яка в 1998 р. становила лише 4,2 % працездатного населення, є найнижчою за чверть століття. Так само на низькому рівні залишалась інфляція. Безперечною заслугою адміністрації демократів стала ліквідація бюджетного дефіциту. У 1998 р. вперше за багато літ доходи держави перевищили видатки. Тривало зростання середнього класу, який нині охоплює від 50 до 60 % населення.

   Важче йшли справи із здійсненням соціальних проектів Клінтона. Конгрес, в якому республіканці на проміжних виборах 1994 р. завоювали більшість в обох палатах, заблокував програму реформування системи охорони здоров'я, яка мала б зробити її доступнішою ширшим верствам населення. На виборах 1996 р. В. Клінтона було переобрано президентом на другий термін. Не останню роль у цьому, як уже не раз бувало, відіграла сприятлива економічна кон'юнктура в країні. Незабаром намітився компроміс між президентом і конгресом (його продовжують контролювати республіканці): під тиском законодавців узято курс на зниження податків, а В. Клінтон, зі свого боку, домігся збільшення асигнувань на охорону здоров'я, освіту та інші соціальні потреби.

   Пекучою проблемою для Клінтона стало оприлюднення засобами масової інформації різних аморальних, і навіть незаконних вчинків, начебто зроблених ним як раніше, так і під час своєї президентської кар'єри. Голосним скандалом став його «роман» з молодою практиканткою, що працювала в Білому домі. Щоб зам'яти цей неприємний інцидент, Клінтон вдався до заходів, які можна було розцінювати як порушення закону. З ініціативи республіканців у конгресі було порушено питання про імпічмент, однак для усунення президента з посади забракло голосів у сенаті. Все ж по репутації Клінтона було завдано дошкульного удару.

    США разом із європейськими країнами доклали зусиль у справі ліквідації воєнних конфліктів на території колишньої Югославської федерації: у Боснії та Герцеговині (1995), Косові (1999). У зовнішній політиці Б. Клінтон виступав за розширення НАТО, за участь США в урегулюванні регіональних конфліктів і проведення миротворчих акцій. Серйозними зовнішньополітичними акціями США у період президентства Б. Клінтона стали збройні операції в Сомалі, Гаїті, Боснії, Іраці та Афганістані.