Ще в кінці XVII ст. Англія була аграрною країною; чотири п'ятих її населення займалися сільським господарством. До початку XIX ст. вона перетворилася на велику промислову державу, в якій близько половини населення було зайнято в фабричному виробництві, транспорті та торгівлі.
Ці зміни відбувалися протягом XVIII ст, спочатку непомітно, а з 60-х років стрімко, у вигляді стрибка, що отримав назву промислового перевороту. Слідом за Англією промислова революція відбулася і в інших країнах. Проте в Англії вона прийняла найбільш яскраві, класичні форми.
Протягом XVII і XVIII ст. в англійському селі не припинявся процес витіснення дрібного і середнього селянського господарства. Ще в кінці XVII ст. біля половини всієї обробленої землі було в руках селян. Число самостійних селян - йоменів - в 1685 р. становило 160 - 180 тис. сімей, або одну сьому частину всього населення країни. Протягом XVIII ст. йомени зникають. Велика земельна власність витісняє самостійні дрібні селянські володіння: наприкінці XVII ст. середні розміри земельної власності становили 70 акрів, а в 1780 р. дорівнювали в середньому 300 акрів. Витіснення селян проводилося за допомогою різних прийомів, серед яких насильство грало далеко не останню роль. Всевладдя лендлорда давало широкий простір для свавілля. Обгородження приймають у XVIII ст. нову форму і особливо великого розмаху. Раніше державна влада, прагнучи зберегти селянство як податну і військову силу, обмежувала обгородження. Тепер позиція уряду змінюється: обгородження проводяться в життя парламентськими актами. «... Сам закон, - писав К. Маркс, - стає знаряддям грабежу народної землі». Протягом XVIII ст. парламентом було прийнято понад 2500 актів про обгородження, які ставилися до площі більше 5 млн. акрів.
Ця грандіозна експропріація викликала повсюдний опір з боку селянства; скаргами на обгородження повні петиції до парламенту; де-не-де селяни намагалися силою, хоча й безуспішно, призупинити цей грабіж і відстояти свою землю.
Результатом згону селян з землі ( «виселення») було створення великих кадрів промислового пролетаріату - необхідної умови для розвитку капіталістичної фабричної промисловості.
Масова експропріація селянства в той же час сприяла розвитку капіталізму в сільському господарстві. Вигнання селян і укрупнення помість давали лендлордам можливість ширше застосовувати нову сільськогосподарську техніку, а також здавати землю за підвищену орендну плату. Такої плати селянин вносити не міг. Його все більше замінює великий фермер, який веде капіталістичне господарство із застосуванням вдосконаленої агротехніки, найманої робочої сили і більш складних землеробських знарядь. Все це вимагало значних вкладань капіталу. У XVII-XVIII ст. дрібне товарне виробництво все більше поступається своїм місцем мануфактурі; найбільших успіхів розсіяна мануфактура досягла у виготовленні вовняних, полотняних і шовкових тканин, але широко були поширені також централізовані залізоробні, паперові, скляні та інші мануфактури. У першій половині XVIII ст. складаються значні кадри найманих робітників, попередників майбутніх фабричних робітників. Це ще не робітники в сучасному розумінні слова, тому що вони тісно пов'язані зі своїм власним господарством, мають ділянки землі і нерідко залишаються власниками засобів виробництва - верстата або верстата. Мануфактурний робочий був об'єктом жорстокої експлуатації, був абсолютно безправний перед обличчям закону. Робочий день в централізованій мануфактурі тривав 14-16 і більше годин. У мануфактурної майстерні панував необмежений свавілля господаря. Заробітної плати не вистачало навіть на хліб для родини, і остання була змушена або шукати роботу, або вдаватися до жебрацтва. На мануфактурах широко застосовувалася дитяча праця. Діти починали працювати з самого раннього віку, нерідко з п'яти років.
У 1700 р. парламент заборонив ввезення з Індії, Ірану та Китаю бавовняних тканин, які своєю дешевизною, красою та міцністю перевершувала англійські вироби. Так створювалися сприятливі умови для швидкого підйому англійської промисловості.
| 
Головна 
