| Ekzor | Дата: Середа, 12.01.2011, 17:23 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Звільнившись від нацистського ярма, австрійці прагнули до незалежності і відновлення споконвічної назви країни — Австрія. З дозволу окупаційної влади була створена Друга республіка. Для керівництва процесом відновлення демократичного ладу канцлером тимчасового уряду був призначений ветеран соціал-демократії Карл Реннер. Досвідчений, шанований всіма політик, Реннер на посаді канцлера, а пізніше і президента республіки всіляко сприяв встановленню в країні порядку і стабільності. У квітні 1945 р. він сформував тимчасовий уряд, до якого увійшли представники його власної Соціалістичної партії (колишньої Соціал-демократичної), Народної партії (так стала називатися Християнсько-соціалістична партія) і комуністів. Була введена обов'язкова участь у виборах, а відмова від голосування могла каратися штрафом або навіть ув'язненням. На виборах у листопаді 1945 р. Австрійська народна партія (АНП) отримала 85 місць у парламенті, Соціалістична партія (СПА) — 76, а комуністи — 4 місця.
У 1945 р. економіка Австрії перебувала в стані хаосу. Руйнування і зубожіння, викликане війною, наплив біженців, перехід військових підприємств на випуск мирної продукції, зрушення у світовій торгівлі і наявність кордонів між зонами окупації союзників — все це створювало непереборні перешкоди на шляху відновлення економіки. Протягом трьох років більшість жителів австрійських міст відчайдушно боролися за виживання. Окупаційні власті допомагали в організації постачання продуктів. Завдяки непоганому врожаю 1948 р. нормування продуктів було пом'якшене, а ще через два роки всі обмеження на продукти були зняті. У західних зонах окупації допомога за планом Маршалла та іншими програмами дала швидкі результати. Націоналізація трьох найбільших австрійських банків і майже 70 промислових концернів у 1946-1947 рр. дала значні економічні переваги. Прибутки від державних підприємств були спрямовані на подальший розвиток промисловості. АНП запропонувала допустити елементи приватної власності в націоналізованому секторі економіки, продавши частину акцій дрібним власникам, в той час як соціалісти закликали до розширення сфери державної власності.
15 травня 1955 у віденському палаці Бельведер представниками США, Великобританії, Франції, СРСР і Австрії був підписаний "Державний договір про відновлення незалежної і демократичної Австрії". З підписанням цього договору була зв'язана й інша важлива зміна в житті австрійців: прийняття парламентом Австрії 26 жовтня 1955 року федерального конституційного закону про постійний нейтралітет. У законі було підкреслено, що Австрія ніколи не вступить у військові союзи і нікому не надасть опорних військових пунктів на своїй території. День прийняття конституційного закону про постійний нейтралітет.
Відповідно до Державного договором було припинено окупація Австрії, 25 жовтня 1955 завершено виведення окупаційних військ.
Австрія прийняла на себе важкі економічні зобов'язання. Найціннішою «нацистської власністю» були нафтові родовища і нафтопереробні заводи, обсяг виробництва на яких при радянському управлінні значно зріс. Хоча за умовами договору обладнання і споруди перейшли до Австрії, вона була зобов'язана щорічно відправляти в Радянський Союз один мільйон тонн нафти аж до 1965. Австрія погодилася також відновити довоєнні позиції британських і американських фірм, які ті займали в нафтовій промисловості до приходу нацистів. Крім того, Австрія повинна була протягом шести років поставляти в Радянський Союз товари на суму в 150 млн. дол
Оскільки для підтримання австрійського нейтралітету були необхідні збройні сили, була створена армія, що налічувала трохи більше 20 тис. солдатів.
У роки «холодної війни» Відень став одним із центрів дипломатичних зусиль для розрядки та налагодженню співпраці між Заходом і Сходом. 1 січня 1995 Австрія стала членом ООН. Два роки по тому Відень була обрана місцем постійного перебування Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).
Повоєнні роки в Австрії були присвячені боротьбі з економічними труднощами і налагодженню зв'язків з Європейськими державами, що призвело в результаті до укладення договору вільної торгівлі з Європейськими Союзом, який був утворений в 1972 році. Після виборів колишнього офіцера німецької армії Генерального Секретаря ООН Курта Вальдхайма президентом Австрії в 1986 році, австрійська політика більше схилялася до згоди, а не конфліктів. На референдумі 1994 австрійський народ гаряче підтримав ідею про вступ країни в ЄС, і 1 січня 1995 Австрія стала членом Євросоюзу. Це було четвертим за рахунком розширенням ЄС. Слід зауважити, що воно було найбільш природним, органічним і безпроблемним.
Президент Хайнц Фишер
Канцлер Файман Вернер
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
