| Ekzor | Дата: Середа, 12.01.2011, 17:11 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Навесні 1990 р. відбулися перші за 45 років вільні парламентські вибори. Найбільшу кількість голосів на них одержав Угорський демократичний форум (УДФ) - правоцентристське об’єднання, що спиралося на християнські та національні тра¬диції. УДФ у коаліції з відродженою ПДСГ сформував уряд. Парламент обрав президентом Угорської Республіки лідера ліберального угруповання Союз вільних демократів Арпада Генца - активного учасника революції 1956 р. У 1995 р. його обрано президентом країни на другий строк. Новий уряд провів радикальну чистку державного апарату, армії, керівництва підприємств від засилля комуністів. У 1991 р. було розроблено план виходу економіки з кризи, який передбачав радикальний перехід до заснованого на приватній власності господарства. В такому ж дусі в 1992 р. було прийнято закон про земельну реформу. Кожний селянин - власник землі -відтепер міг вільно вирішувати, вестиме він господарство одноосібно чи в кооперації з іншими. Економіка Угорщини поволі виходила з кризового стану, почала просуватися вперед по шляху стабілізації. Проте реформування господарства країни супроводжувалося тимчасовим зростанням безробіття й інфляції, зниженням життєвого рівня широких верств населення. Це стало однією з причин падіння популярності УДФ і керованого ним уряду. На парламентських виборах 1994 р. УДФ зазнав поразки. На чільне місце вийшла УСП, що стала на чолі уряду. На виборах 1998 р. перемогло праве угруповання Союз молодих демократів. У результаті останніх виборів, що відбулися 2002 р., до влади знову повернулась УСП у коаліції з Союзом вільних демократів. З 2004 р. уряд очолює соціаліст Ференц Дюршані - мультимільйонер, власник великої промислової корпорації Було проведено приватизацію державної власності. Створювалися сприятливі умови для діяльності середнього та малого бізнесу, а також для залучення іноземного капіталу, що сприяло проведенню структурних змін в економіці. Це, у свою чергу, полегшувало розв’язання завдання стабілізації народного господарства, його поступового зростання, вирішення соціальних проблем. Скоротилося безробіття: у 2002 р. його рівень становив 6 % від усього працездатного населення, помітно зросла заробітна плата робітників і службовців. Було здійснено заходи щодо підготовки Угорщини до вступу в Європейський Союз. Президент Шмітт Пал - Прем'єр-міністр Орбан Віктор.
У 1987 почалися виступи робітників проти програми економії. «Різдвяна революція» 1989 призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. У травні 1990 відбулися вільні вибори до нового, двопалатного парламенту та вибори президента країни. Главою держави обрано І. Ілієску, за якого проголосувало 85% виборців. ФНП, лідером якого був І. Ілієску, здобув у новому парламенті 233 місця, що складало 66,3% від загальної кількості депутатських місць. У листопаді 1991 парламент країни прийняв нову конституцію, яка проголосила Р. правовою, демократичною і соціальною державою. У вересні 1992 відбулися нові парламентські вибори, які суттєво не змінили розстановки політичних сил.Румунія вступила до НАТО у 2004. 1 січня 2007 вона увішла до ЄС. - Президент - Траян Басеску - Прем'єр-міністр - Еміль Бок
31 березня 1991 р. в Албанії пройшли перші після 1923 р. відкриті вибори. АПП здобула 169 із 250 місць у Народних зборах, а ДП — 75 місць. Алія знову став президентом. Незважаючи на більшість членів АПП (завдяки підтримці сільських жителів і осіб похилого віку), уряд у червні 1991 року, в розпал економічного і політичного хаосу, був змушений піти у відставку. Так формально завершилося майже 50-річне правління комуністів. На виборах у березні 1992 р. Демократична партія перемогла, здобувши 92 із 140 місць у парламенті, тоді як на частку соціалістів (АПП було перейменовано на Соціалістичну партію) — лише 38. Незабаром президент Раміз Алія пішов у відставку, а його посаду обійняв лідер демократів Салі Беріша. замість обіцяної демократії уряд «запропонував» жорстоку диктатуру. Були проведені арешти колишніх комуністів, включаючи Алію, яких судили за скоєні в минулому злочини. Проблеми, що виникли в країні, намагалися приписати іноземним змовникам. Здійснювався суворий контроль над засобами масової інформації і діяльністю опозиціонерів. Досягнення Беріши роздувалися і прикрашалися. Нарешті, підсумки виборів 1996 р. були сфальсифіковані з метою утримати владу. У 1997 р. Беріша, під тиском внутрішніх і зовнішніх сил, був змушений оголосити про нові вибори, і Демократична партія набрала на них лише 26 % голосів, отримавши 29 місць у Народних зборах. Перемогу здобули соціалісти з 53 % голосів і 99 місцями, які висунули свої кандидатури на найвищі посад виконавчої влади: прем'єр-міністром став Фатос Нано, а президентом — Реджеп Мейдані. У середині квітня 1999 р. стався розрив дипломатичних відносин з Югославією. У країну ринув потік біженців з Косова.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
