| Ekzor | Дата: Неділя, 02.01.2011, 19:04 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Починаючи з листопада 1917р., на території всієї Росії формуються опозиційні сили, які ведуть жорстоку боротьбу проти більшовиків. Це офіцерські та козачі загони на Дону, у Сибіру, національні формування в Україні, на Кавказі тощо.
У грудні 1917 - січні 1918 р. більшовицький уряд розв'язує громадянську війну проти опозиційних сил походом на Дон проти Каледіна та наступом на УНР. Колишні верховні головнокомандуючі російською армією Л. Корнілов та Н. Алексеев організували в Новочеркаську Добровольчу армію з незадоволеного російського офіцерства. На північному заході генерал Юденіч створив антибільшовицькі військові формування, на сході адмірал О. Колчак формує свою армію, у Заволжі генерал О. Дутов готується до наступу. На півночі антибільшовицький рух очолив лідер Союзу відродження Росії М. Чайковський. Таким чином, у суспільстві відбувається розкол на «своїх» та «чужих», розгортається гостра і надзвичайно жорстока боротьба, знецінюється людське життя, розвалюється економіка. Це велика трагедія народу, що має назву громадянська війна. Причини громадянської війни:
- безкомпромісне політичне протиборство політичних партій, груп, соціальних верств, намагання знищити противника; - прагнення колишньої керуючої верхівки повернути багатства і владу; - економічні помилки більшовиків (запровадження політики «воєнного комунізму»; - політичні помилки більшовиків, які в січні 1918 р. розігнали Установчі збори та в березні 1918 р. уклали сепаративний мир з Німеччиною; - ігнорування більшовиками козацьких традицій і звичаїв та насильницьке переселення бідноти з центру Росії на козацькі землі сприяло незадоволенню російського козацтва і підштовхнуло до збройної боротьби; - розв'язання проблем у суспільстві не шляхом пошуку компромісів, а шляхом фізичного знищення класового ворога. Це стало можливим під впливом російських традицій «пугачовщини» й «разінщини» та через відсутність демократичних традицій; - відмова від сплати позичок царського і Тимчасового уряду, можливість виходу Росії з Першої світової війни, страх перед світовою революцією, призвело до іноземного втручання.
Збройна боротьба між більшовиками та їх супротивниками почалася зразу ж після Жовтневої революції в Петрограді. О. Керенський 26-30 жовтня 1917 р. намагався взяти столицю, але його війська були розбиті. В листопаді 1917 р. більшовики роз громили в Могильові Ставку Верховного командування на чолі із генералом Духоніним, яка прагнула стати центром контрреволюції. Для боротьби з саботажем і контрреволюцією більшовики в грудні 1917 р. створюють ВЧК (Всероссийскую чрезвычайную комиссию).
У травні 1918 р. проти радянської влади виступив чехо-словацький корпус, сформований з військовополонених австро-угорської армії, який захопив Пензу, Самару, Челябінськ та велику територію навколо Сибірської залізниці. Наприкінці літа 1918 р. в руках контрреволюції опинився майже весь Сибір, Урал, Поволжя. Німеччина, порушивши Брестський договір, захопила Крим та Грузію. Ситуацію ускладнював голод. Для заготівель хліба більшовики створювали продзагони, які реквізовували зерно у селян, що ще більше загострювало громадянську війну. До осені 1918 р. радянська влада збереглася лише на 1/4 території Росії, у її центральних районах.
Влітку 1918 р. великого розмаху набув антибільшовицький рух на чолі з есерами. Громадянська війна в цей час велася не між червоними і білими, а між соціалістами, партією більшовиків і партією есерів. Вона поклала початок регулярній фронтовій війні в загальноросійському масштабі. У липні есери здійснили Спробу повалити радянський уряд у Москві. Більшовицький уряд розгорнув активні дії для захисту своєї влади. Червону армію було реорганізовано на військово-політичних засадах, запроваджено загальну військову повинність, створено верховне керівництво — Революційну військову Раду республіки. На початку вересня Червона армія перейшла в наступ на Сході й потіснила своїх противників за Урал. Завершився перший етап війни.
В основі військового втручання західних держав у внутрішні справи Росії лежало прагнення запобігти поширенню соціалістичної революції в усьому світі, не допустити багатомільярдних втрат від проведеної радянською владою націоналізації майна іноземних громадян та її відмови виплачувати державам-кредиторам борги. Певні і досить впливові кола Антанти виношували ще одну, негласну мету: по можливості послабити Росію як свого майбутнього політичного та економічного конкурента в післявоєнному світі, роздрібнити її, відірвавши окраїнні території.
У січні 1918 р. Румунія, користуючись слабкістю Радянського уряду, захопила Бессарабію. У березні - квітні 1918 р. на території Росії з'явилися перші контингенти військ Англії, Франції, США і Японії (у Мурманську і Архангельську, у Владивостоці, в Середній Азії). Вони були невеликі і не могли помітно впливати на військову та політичну ситуацію в країні. У той же час противник Антанти - Німеччина - окупувала Прибалтику, частину Білорусі, Закавказзя, Середнього Кавказу. Німці фактично панували і на Україну: вони вкинули буржуазно-демократичну Центральну раду, за допомогою якої скористалися при окупації українських земель, і в квітні 1918 р. поставили при владі гетьмана П. П. Скоропадського.
У березні 1918 р.. почалось іноземна Військова інтервенція в Росії. Англійські, французькі та американські війська захопили Мурманськ І Архангельський, а японці - Владивосток.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
