| Ekzor | Дата: Неділя, 02.01.2011, 18:59 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Діяльність комітетів незаможних селян до межі розпалила ситуацію в селі. У багатьох районах комбіди вступали в конфлікти з місцевими Радами, прагнучи узурпувати владу. 2 грудня 1918 був оприлюднений декрет про розпуск комнезамів. Розпуск комітетів сільської бідноти був першим кроком по шляху умиротворення середнього селянства. 11 січня 1919 був виданий декрет "Про розверстку хліба і фуражу", згідно з яким держава заздалегідь повідомляло точну цифру своїх потреб у зерні. Потім ця кількість розподілялося (розгорталося) по губерніях, повітах, волостях і селянським дворам. Виконання плану хлібозаготівель було обов'язковим. Причому продрозкладка виходила не з можливостей селянських господарств, а з досить умовних "державних потреб", що на ділі означало вилучення всіх надлишків хліба, а часто і необхідних запасів. У 1920 р. продрозверстка поширилася на картоплю, овочі та інші сільськогосподарські продукти. В області промислового виробництва був узятий курс на прискорену націоналізацію всіх галузей промисловості, а не тільки найважливіших, як передбачав декрет від 28 липня 1918
Проголосивши гасло "Хто не працює, той не їсть", радянська влада ввела загальну трудову повинність і трудову мобілізацію населення для виконання робіт загальнодержавного значення: лісозаготівельних, дорожніх, будівельних і т.д. Введення трудової повинності вплинуло на вирішення проблеми заробітної плати. Щоб забезпечити існування робітника, держава намагалася компенсувати зарплату "натурою", видаючи замість грошей продуктовий пайок, талони на харчування в їдальні, предмети першої необхідності, було скасовано плату за житло, транспорт, комунальні та інші послуги. Логічним продовженням цієї політики стало скасування товарно-грошових відносин. Спочатку була заборонена вільна торгівля продовольства, потім інших товарів широкого споживання, які розподілялися державою як натуралізірованой заробітної плати. Однак, незважаючи на всі заборони, нелегальна ринкова торгівля продовжувала існувати. Обліком і розподілом усієї наявної продукції, управлінням діяльністю тих чи інших галузей промисловості, їх фінансуванням та матеріально-технічним постачанням відали створені при ВРНГ главки.
Вся сукупність цих надзвичайних заходів отримала назву політики "воєнного комунізму". "Військового" - тому, що політика ця була підпорядкована єдиній меті - сконцентрувати всі сили для військової перемоги над своїми політичними супротивниками, "комунізму" - тому, що вживаються більшовиками заходи дивним чином збігалися з марксистським прогнозом деяких соціально-економічних рис майбутнього комуністичного суспільства.
У роки громадянської війни більшовики проводили політику "воєнного комунізму". Вона була спрямована на перетворення країни в єдиний військовий табір, на мобілізацію матеріальних і людських ресурсів жорсткими заходами. У селі введена продрозкладка - обов'язкова здача селянами всіх надлишків хліба. Її виконання забезпечували збройні продовольчі загони. Селяни у відповідь на це скорочували посівні площі. Продрозкладка відновила проти себе селянство і не вирішила проблему забезпечення городян продовольством. Торгівлю, в тому числі і хлібом, заборонили. Продовольство і предмети широкого вжитку надавали населенню міст за картками.
Проведена широка націоналізація промислових підприємств. Введена зрівняльна система оплати праці та загальна трудова повинність. Робітників перевели на казармений стан, збільшили робочий день.
Економічна політика викликала різке падіння вартості грошей. Безкоштовними стали транспорт, газети, комунальні послуги. Це створювало ілюзію існування комуністичного суспільства.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
